Читати книгу - "Капітани піску. Габрієла"

Що ж до російської літератури, то Амаду писав: «Толстой і Горький навчили мене секретам роману і гуманізму». І не випадково саме слова Горького «Людина — це звучить гордо» стали епіграфом до роману Амаду «Пастухи ночі».

В одному з останніх своїх інтерв'ю Жоржі Амаду сказав, що працює над романом «Червоний Борис», який розпочав ще наприкінці 60-х років, але через різні обставини облишив на певний час цей намір.

У цьому творі Амаду має показати образ людини, що проходить довгий і складний шлях політичного становлення, зовсім не однозначний, далеко не прямий, сповнений звивистих стежок, трагічних падінь і високих підйомів.

Але його герой — також баїйянець, як і усі герої останніх романів Амаду і як і решта персонажів бразільського письменника, отримує сили і наснагу з народного життя, живе серед простолюду і врешті знаходить простий і чіткий свій шлях — гуманістичного служіння загальному добру, людям, людству. Події роману «Червоний Борис» відбуваються в період двадцятилітнього правління військових у Бразілії, відомого реакційною політикою хунти.

Слід наголосити, що у всіх своїх творах Амаду лишається письменником-гуманістом, письменником глибоко народним, який завжди творить про народ і для народу, навіть тоді, коли умовність (як у «Доньї Флор», коли до Флор повертається вже після її другого одруження дух її першого чоловіка) входить складовою частиною у поетику твору. В основі всіх аналізованих його творів лежить реальне народне життя і письменник ставить своїм завданням правдиво його відтворити. У більшості випадків у творах Амаду це носить характер соціальний — наголошується сила народного духу, віра в здорове народне начало, засуджується жорстока експлуатація трудящих як місцевими хазяями, так і іноземними монополістами.

Заглибленість сучасної латиноамериканської прози у національний грунт, в індіанську й водночас у своєрідну сучасну культуру, яка виникла на основі різних впливів, поєднуючи індіанське, африканське й усі можливі національні й європейські традиції, і воднораз вихід на найактуальніші проблеми реальності, на питання, які ставить перед собою світова література XX ст., дозволяють говорити про роман Латинської Америки як про важливий і великий внесок у розвиток новітнього світового роману. Серед розмаїття жанрових особливостей його яскраво виділяється «карнавальна», «синкретична», «фольклорна» проза Амаду, що є одним з кращих досягнень новітньої латиноамериканської прози, а дивний і своєрідний світ літературних героїв Жоржі Амаду становить одну з найцікавіших сторінок сучасної літератури.

Автор має на увазі підпільні газети, що їх видавала компартія.

Кабокло — метис.

Кашаса — горілка з цукрової тростини.

Капоейра — народна вільна боротьба бразільських негрів з елементами танцю і в супроводі музики.

Сеу — скорочена форма від «сеньйор».

Мати святого — жриця негритянського релігійного обряду макумби.

Кангасейро — розбійник.

Вірголіно Ферейра да Сілва, на прізвисько Лампіан — славетний ватажок банди розбійників-кангасейро на північному сході Бразілії, що нападали на багатіїв, поліцію, представників влади.

Сапотове дерево — тропічне дерево з солодкими соковитими плодами.

Шанго — одне з наймогутніших язичеських божеств.

Кандомбле — негритянський релігійний обряд, який супроводжується танцями і співом.

Фазендейро — поміщик, плантатор.

Педель — молодший службовець у навчальних закладах, який стежить за поведінкою учнів.

Крузадо — монета в чотириста рейсів.

Кокада — ласощі з кокосового горіха.

Огун — божество, яке керує боротьбою і війнами.

Роза Палмейран — знаменита бандитка.

Рападура — неочищений тростинний цукор у плитках.

Каатінга — густий тропічний ліс, джунглі.

Наго — негритянська народність.

Сеаренець — мешканець штату Сеара в Бразілії.