Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Вистачить із неї й клішень, — зі сміхом відповіли Юаньян та інші служниці.
Тим часом Фенцзє встигла вмитися, повернулась у павільйон і знову стала прислужувати матінці Цзя.
Хвороблива Дайюй з’їла тільки дві клішні. Матінка Цзя теж була обережна. Незабаром усі вимили руки й вирушили милуватися квітами, рибками в ставку, гуляти й розважатися.
— Вітер піднявся, — сказала пані Ван матінці Цзя, — вам краще повернутися додому. А завтра, якщо буде бажання, можна знову сюди прийти.
— Я про це подумала, — погодилася матінка Цзя, — тільки не хотіла своїм відходом псувати всім настрій. Але коли й ти так уважаєш, ходімо.
Вона обернулася до Сян’юнь і сказала:
— Гляди, щоб брат Баоюй не з’їв зайвого!
— Неодмінно! — кивнувши головою, пообіцяла Сян’юнь.
— І ви не дуже-το захоплюйтеся, — звернулася матінка Цзя до Баочай і Сян’юнь. — Краби хоч і смачні, але користі від них ніякої. Тільки живіт може розболітись, якщо не знати міри.
— Звичайно! — підтакнули дівчата.
Провівши матінку Цзя й пані Ван до воріт, вони повернулися й наказали знову накрити столи.
— Мабуть, не варто, — зауважив Баоюй, — краще займімося віршами. А посеред павільйону треба поставити великий круглий стіл, подати вино й закуски, нехай кожне їсть і п’є скільки хоче. Так куди цікавіше.
— Цілком правильно, — підтримала його Баочай.
— Все це так, — зауважила Сян’юнь, — але ви забули про служниць.
— Для них накриємо окремий стіл, — відповіли їй.
Сян’юнь розпорядилася накрити ще стіл, поклала на блюдо гарячих крабів і запропонувала Сіжень, Цзицзюань, Сиці, Шишу, Жухуа, Ін’ер і Цуймо зайняти місця.
На схилі пагорба в тіні коричного дерева розстелили два кольорових килимки, розставили вино й закуски й посадили там молодших служниць, наказавши їм бути напоготові в разі, якщо вони знадобляться.
Потім Сян’юнь дістала аркуш із темами для віршів і шпильками приколола до стіни. Але, прочитавши, всі дружно заявили, що теми зовсім незнайомі й малозрозумілі й складати вірші буде важко. Тоді Сян’юнь заявила, що не задаватиме рими.
— От і добре, — зауважив Баоюй. — Не люблю задані рими.
Дайюй не дуже подобалися краби, та й вином вона не захоплювалася, тому наказала принести табуретку, сіла біля самого поруччя й закинула вудку в ставок. Баочай, обпершись ліктями об підвіконня, зривала пелюстки з гілочки коричника, що тримала в руці, і кидала в ставок, спостерігаючи, як їх хапають рибки.
Сян’юнь, постоявши в роздумі, підійшла до Сіжень і дівчаток-служниць, звеліла їм розташуватися на схилі пагорба й пригощатися.
Таньчунь, Січунь і Лі Вань, ховаючись у тіні плакучої верби, спостерігали за чаплями й чайками, що проносилися над водою. Неподалік під кущем жасмину влаштувалась Інчунь і знічев’я наколювала голкою пелюстки квітів.
Поспостерігавши, як Дайюй вудить рибу, Баоюй підійшов до Баочай, побалакав із нею, пожартував, потім попрямував до столу, біля якого стояла Сіжень, ласуючи крабами, і випив трохи вина. Сіжень швидко очистила краба й запхала йому в рот.
У цей час до столу підійшла Дайюй і взяла в одну руку чайник із чорненого срібла, а в іншу — кришталевий келих із різьбленням у вигляді листя банана. До неї підбігли служниці, щоб налити вина.
— Їжте, — сказала Дайюй. — Я сама наллю.
Вона наповнила келих до половини, але, коли заглянула в нього, виявилося, що це жовта рисова горілка.
— Не годиться, — зауважила вона, — потрібно підігріте гаолянове вино. У мене від крабів печія!
— Ось підігріте вино! — відгукнувся Баоюй і звелів служницям принести чайник із вином, настояним на листі акації.
Дайюй надпила ковток і поставила келих на стіл. До неї підійшла Баочай, взяла зі столу інший келих, надпила трохи й також поставила. Потім узяла пензлик, умочила в туш, закреслила на аркуші назву «Згадую хризантему» і написала «Царівна Духмяних трав».
— Дорога сестро! — поспішив сказати Баоюй. — Тільки не бери другий вірш, я вже придумав для нього чотири рядки.
— Даремно хвилюєшся, — мовила Баочай. — Я насилу склала перший!
Дайюй тим часом мовчки взяла зі столу пензлик, закреслила «Запитую хризантему» і «Сон про хризантему», а нижче написала «Фея ріки Сяосян». Аж тут і Баоюй схопив пензлик і проти назви «Шукаю хризантему» поставив — «Княжич, Що Насолоджується пурпуром».
— От і добре! — закричала Таньчунь. — «Приколюю до волосся хризантему» поки ніхто не взяв — залишаю вірш за собою!
Потім вона звернулася до Баоюя:
— Ми вмовилися не вживати слів «дівочий», «спальня», «покої» і їм подібні,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі», після закриття браузера.