Читати книгу - "Аномальні рідини, Наталія Ольшевська"

- Чекай, - відсовую дівчину, - я одружений.

- Ми нікому не скажемо, - лукаво посміхається та впивається в мої губи. За кілька секунд відповідаю на поцілунок, вимикаючи здоровий глузд. Підхоплюю її під сідниці, притискаю до стіни та втискаюся між її розведеними ногами, якими вона обхоплює мене за стегна. Здається, вся кров з мого організму прилила нижче поясу. Дівчина починає звиватися, натякаючи, що готова розпочати. Від приємних відчуттів та лоскітного поколювання в хребті  прикриваю очі.  Але перед очима відразу з’являється заплакане обличчя Олесі зі словами «За що?», яке змушує здригнутися та розірвати поцілунок. Знову виникає знайоме відчуття, що я її зраджую. Воно проганяє усю хіть та бажання продовжити. Відриваюся від дівчини та опускаю її ноги на підлогу.

- Соню, я не можу, вибач.

- Але…

   Не дивлюся на дівчину, обмотую рушник навколо стегон та йду до роздягальні. Чую кинуте в спину «козел». Навіть не посперечаєшся.

    Я скоро збожеволію з такими емоційними атракціонами.

   Мабуть, так і помру з дворазовим досвідом справжнього сексу. Та й другий я навіть не пам’ятаю, лише розмитими уривками. Проте спогади про перший знову змушують кров вирувати не туди.

   7 років тому

- Жіночко, відчиніть, - стукаю у вікно Олесі, після того як запалюю свічку на кексі.

- Мені дві хвилини, як вісімнадцять,а вже «жіночко», - відчиняє двері на балкон, - граєшся сьогодні в Ромео? І по чому ж ти сюди дерся, - визирає за поручні.

- З днем народження. Загадуй бажання, - обертається обличчям, підіймає погляд на мене та задмухує свічку. В наступну мить стискаю дівчину в обіймах. – Впустиш?

- Тобто дозвіл зайти до моєї кімнати тобі потрібен лише коли ти вдираєшся  через балкон?

- Куди ж вриватися до дорослих у кімнату без стуку? Мене ж виховували,- Олеся закочує очі та проходить до кімнати.

   Короткі піжамні шорти та майка на бретельках змушують думки кочувати у країну еротичних фантазій. Сідаю на край її ліжка та кладу ногу на ногу, щоб приховати реакцію тіла, адже вона зовсім не платонічна.

   Олеся ділить кекс навпіл та дає половину мені. Цокаємося частиками, як келихами, та мовчки жуємо.

- І як воно? – порушую мовчання. - Відчуваєш себе дорослою?

- Угу, - плюхкається на ліжко позаду мене, підсовуюся до стіни, закинувши її ноги собі на стегна, - вже коліна  на дощ крутить. Попрошу, щоб бабця подарувала мені ту смердючу настоянку з півонії.

- А я що маю подарувати? Ти казала, що скажеш лише у день народження.

   Олеся киває, забирає з мене ноги та сідає по-турецькому.

- Тільки вислухай мене, не перебиваючи, гаразд? Якщо ти відмовиш – я зрозумію і більше до цієї теми повертатися не буду, добре? – дивно у її голосі чути хвилювання. Воно напружує.

- Кажи. Ти ж знаєш, що ми можемо поговорити про що завгодно.

   Відчуваю себе лицеміром, адже уже багато років не можу їй сказати, що втрачаю від неї голову. Зовсім не по-дружньому.

- Ми закінчили школу, попереду студентське життя. Ми дорослішаємо. Можливо, у мене чи у тебе зав’яжуться з кимось стосунки…- знайоме пекуче відчуття ревнощів шкребе десь у грудях, але намагаюся його ігнорувати, - але ж ти розумієш, що ближчої людини, ніж ти, у мене немає, ми знаємо один одного багато років, довіряємо, пережили не одне стидовище…

- До чого ти хилиш? – таки перебиваю її монолог.

- Переспиш зі мною? – випалює майже скоромовкою.

- Що?

- Олеже, я розумію, як це звучить. Але ми вже повнолітні. На скільки я знаю, перший секс – це завжди незграбний та не надто приємний досвід. Якщо щось піде не так, це залишиться між нами і нам не випаде нагоди осоромитися перед іншими чи стати предметом непотрібних пліток. Цілуватися ми вже вчилися разом. Це нічого не змінило між нами. Це подарунок, про який я прошу. Але ти можеш відмовитися…

- Добре, але пообіцяй, що це нічого не змінить між нами.

   Хочеться ляснути себе по лобі, від того, як це прозвучало. Я ж мав на увазі, що це не стане стіною між нами, тому що секс – це набагато серйозніше, ніж поцілунок. Я після цього ще довго витріщався на її губи і тільки й думав, щоб накинутися на них знову.

   Олеся киває та швидко обіймає мене за шию.

- Де і коли?

- У твого батька сьогодні буде  нічне чергування. Після святкування підемо до тебе.

- Гаразд... Я, мабуть,  вже піду, - підіймаюся з ліжка, цілую Олесю в щоку та виходжу через двері, а не через балкон. Я розгублений! Її прохання застало мене зненацька.

   Тільки коли вийшов на вулицю та глибоко вдихнув прохолодного повітря, зрозумів, як тремтять мої руки. Мені майже дев’ятнадцять… і сексу у мене досі не було не через те, що я потворний невдаха. Подруга Олесиної сестри уже два роки липне до мене, як банний листок, але вона мене абсолютно не цікавить. Особливо після того, як випадково почув її слова, сказані Олесі.

   Коли повертаюся додому, заснути не вдається. Починаю шерстити інтернет, у пошуках порад, як зробити усе менш болісно для неї та не зовсім швидко для мене.