Читати книгу - "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна"

– І шведський стіл розкішний, – продовжував той, намагаючись її розговорити.– Ви близько знайомі з Вадимом та його сім'єю?

У нього були такі ж, як у Сергія, сині очі, а загалом він був навіть цікавішим, хоча і набагато старшим. Засмаглий, у чудовій спортивній формі… З такою зовнішністю він цілком міг бути якимось актором, хоча навряд чи, судячи із складу сьогоднішніх гостей.

– Нас щойно познайомили,– незворушно збрехала Кіра.

– Правда?– Він, вочевидь, вирішив, що вона не сама, і кинув погляд на її праву руку, на якій не було каблучки.– Вадим та його родина – дуже симпатичні люди. – І тут він із засліплюючою усмішкою запропонував: – Не хочете потанцювати? Мене звуть Олександр Фрайман. Я діловий партнер Вадима. – Відрекомендувався він по всій формі. Кіра усміхнулася, але не рушила з місця.

– А мене звуть Кіра Чудновська, і я працюю у рідною сестрою Вадима Гіршмана, який влаштував цей чудовий прийом. Я тут не в гостях, а на службі.– і вона розсміялася.

– Ясно, – сказав він, окидаючи її поглядом, і посміхнувся ще ширше.– Що ж, Кіро, якщо потанцюєш зі мною до півночі, обіцяю потім шукати тебе по всьому королівству, поки не знайду ніжку для кришталевого черевичка. Іде?

– Олександр, мені насправді дуже приємно, але я не хочу…

Кіра була задоволена і в той же час розгублена. Дуже привабливий чоловік. Сама чарівність.

- Я нікому не скажу. З твоєю красою гріх стояти біля стіни. Адже один танець нічого не змінить, правда?