Читати книгу - "Вибрані твори. Том III"

формі Армії Спасіння. Ломакс — світський молодик, як усі інші світські молодики. Він відзначається трохи легкодумним почуттям гумору, що призводить його в найменш слушні хвилини до сміху, якого даремно намагається приглушити. Казенс — учений; він носить окуляри, худорлявий; рідке волосся й приємний голос; має такий самий нахил, як і Ломакс, але в складнішій формі. Йому властиве тонке й одухотворене почуття гумору, і він надзвичайно запальний. Довгочасна боротьба м’якої вдачі й високої порядности проти нахилу до жорстоких знущань і лютої нетолерантности утворило нервове напруження, що, очевидячки, підірвало його здоров’я. Він — людина незламна, рішуча, вперта й нетолерантна, але завдяки своїй міцній вдачі здається — і такий він і є суттю своєю — уважним, м’яким, ба навіть лагідним. Він здатний, може, навіть на вбивство, але не на жорстокість і неввічливість. Через якийсь інстинкт, проте не досить міцний, щоб затуманити його ілюзіями кохання, він уперто прагне одружитися з Барбарою. Ломаксові подобається Сара, і він гадає, що втішно буде одружитися з нею. Тому він не опирається намаганням леді Брітомарт, що спрямовані до цієї мети.

Усі четверо мають такий вигляд, ніби вони дуже весело збули час у вітальні. Дівчата входять перші, залишивши своїх закоханців за дверима. Сара підходить до канапи. Барбара входить за нею й зупиняється біля дверей.

Барбара. Чи можуть Чоллі й Доллі ввійти?

Леді Брітомарт (гостро). Барбаро, я не можу припустити, іцоб Чарлза називали Чоллі. Вульгарність цього виразу цілком псує мені нерви.

Барбара. Це нічого, мамо. Тепер Чоллі цілком коректне ім’я. Чи можна їм увійти?

Леді Брітомарт. Так, якщо вони будуть поводитись, як годиться.

Барбара (у двері). Увійдіть, Доллі, і поводьтесь, як годиться.

Барбара підходить до письмового столу матері. Казенс увіходить, посміхаючися, й прямує до леді Брітомарт.

Сара (кличе). Увійдіть, Чоллі!

Входить Ломакс даремно намагаючися надати своєму обличчю серйозного виразу, і зупиняється між Сарою й Барбарою.

Леді Брітомарт (владно). Прошу вас усіх сісти. (Вони сідають. Казенс підходить до вікна й сідає на підвіконня. Ломакс сідає на стілець. Барбара сідає біля столу, а Сара на канапі). Не можу собі уявити, чого ви смієтеся, Адольфе? Ви мене просто дивуєте, хоч від Чарлза Ломакса я нічого іншого й не сподівалася.

Казенс (надзвичайно м’яким голосом). Барбара пробувала навчити мене маршу Армії Спасіння.

Леді Брітомарт. Я не вбачаю в цьому нічого смішного; і не повинні були б вбачати й ви, якщо тільки вас справді навернули.

Казенс (лагідно). Ви при цьому не були. Справді, було дуже кумедно.

Ломакс. Надзвичайно!

Леді Брітомарт. Мовчіть, Чарлзе! Вислухайте мене, діти. Ваш батько прийде сюди сьогодні ввечорі. (Загальне нерозуміння).

Ломакс (заперечуючи). От тобі й на!

Леді Брітомарт. Я не просила вас висловлювати вашу думку, Чарлзе.

Сара. Ви кажете серйозно, мамо?

Леді Брітомарт. Так, я кажу серйозно. Це заради тебе, Саро, а також заради Чарлза. (Мовчанка. З обличчя Чарлзового видно, що він почуває, що негідний такої шани). Сподіваюся, що ти не будеш заперечувати, Барбаро?

Барбара. Я? Навіщо мені заперечувати? Мій батько має душу, що її можна спасти так само, як душу кожної людини. Щодо мене, то я ладна його вітати.

Ломакс (усе ще заперечуючи). Це штука! От тобі й на!

Леді Брітомарт (холодно). Що ви хочете сказати, Чарлзе?

Ломакс. Ви повинні визнати, що таку піґулку важко проковтнути.

Леді Брітомарт (звертається зловісно м’яко до Казенса). Адольфе, ви професор грецької мови. Чи не можете ви перекласти зауваження Чарлза Ломакса зрозумілою для нас мовою?

Казенс (обережно). Якщо ви дозволите мені це сказати, леді Брітомарт, то я вважаю, що Чарлз досить удало висловив те, що ми всі почуваємо. Гомер, кажучи про Автоліка, вжив цього самого виразу... pykіnon domon elthein означає «така піґулка».

Ломакс (великодушно). Я не заперечую, якщо Сара нічого не має проти.

Леді Брітомарт (зневажливо). Дякую вам! Чи ви, Адольфе, також дозволите мені прийняти мого чоловіка в моїй власній господі?

Казенс (ґалантно). Я цілком ухвалюю те, що ви робите.

Леді Брітомарт. Саро, невже тобі нема чого сказати?

Сара. Чи буде він завжди жити тут?

Леді Брітомарт. Та ні. Йому призначать кімнату для гостей, якщо він захоче пробути тут кілька днів і ближче познайомитися з вами; але всьому є межа.

Сара. В кожному разі, я гадаю, він нас не з’їсть. Я не заперечую.

Ломакс (посміхаючися). Цікаво, як старий до цього ставиться.

Леді Брітомарт. Напевно, так само, як і стара, Чарлзе?

Ломакс (зніяковілий). Я не те хотів сказати... себто...

Леді Брітомарт. Ви просто не думали, Чарлзе. Ви ніколи не думаєте, і через те ваші слова не мають жодного змісту. А тепер вислухайте мене, діти. Ваш батько буде для нас цілком чужий.

Ломакс. Він, напевно, не бачив Сари відтоді, як вона була ще маленьким цапенятком.

Леді Брітомарт. Так, відтоді, коли вона була ще цапенятком, як ви висловлюєтеся з властивою вам вишуканістю мови й витонченістю думки, які, здається, ніколи вас не кидають. (Нетерпляче). Ну, тепер я забула, що я мала сказати! Ось що виходить, коли ви викликаєте мене на сарказми, Чарлзе! Адольфе, будьте ласкаві, нагадайте мені, про що я говорила.

Казенс (солодко). Ви говорили про те, що містер Ан-дершафт не бачив своїх дітей відтоді, коли вони були малятками, і з того, як вони поводитимуться сьогодні, він судитиме про те, як ви їх виховали, а тому ви бажаєте, щоб ми всі поводилися зразково, особливо Чарлз...

Ломакс. Послухайте, леді Брітомарт цього не казала.

Леді Брітомарт (запально). Ні, казала, Чарлзе. Адольф пригадав мої слова цілком правильно. Надзвичайно важливо, щоб ви всі поводились добре. І я прошу вас хоч цього разу не ховатися по куточках, і не хихотати, і не шептатися, коли я розмовлятиму з вашим батьком.

Барбара. Добре, мамо. Покладіться на нас.

Леді Брітомарт. Пам’ятайте, Чарлзе, що Сара хоче вами пишатися, а не соромитися вас.

Ломакс. Ну, скажу я вам! Немає, власне, чим пишатися, чи не так?

Леді Брітомарт. А ви надавайте собі такого вигляду, ніби є чим пишатися.

Моррісон, блідий і розгублений, вдирається до кімнати дуже схвильований.

Моррісон. Дозвольте дещо вам сказати, міледі.

Леді Брітомарт. Дурниці! Ведіть сюди!

Моррісон. Слухаю, міледі. (Виходить).

Ломакс. Чи знає Моррісон, хто це з’явився?

Леді Брітомарт. Звісно, знає. Моррісон завжди жив у нас.

Ломакс. Це йому, мабуть, добра заморока!

Леді Брітомарт. Чарлзе, ви могли б у таку хвилину не дратувати мене вашими образливими виразами.

Ломакс. Але це ж, справді, щось надзвичайне...

Моррісон (обіля дверей). Містер... А... А... Андершафт. (Збентежений,