Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Фантастичні оповідання польських авторів про святого Миколая, Діда Мороза і..., Анджей Пилипюк 📚 - Українською

Читати книгу - "Фантастичні оповідання польських авторів про святого Миколая, Діда Мороза і..., Анджей Пилипюк"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фантастичні оповідання польських авторів про святого Миколая, Діда Мороза і..." автора Анджей Пилипюк. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 44
Перейти на сторінку:
Шлієбекс і Фріц сиділи в будинку за столом, гріючи руки бляшаними кружками з гарячою кавою, тоді як тіло лапландця швидко замерзало в неглибокій могилі. Солдати, користуючись ломами та лопатами, змогли вирити в землі могилу глибиною, що не перевищувала метра. Поруч із тілом вони поклали мисливську рушницю і все її спорядження, після чого прикрили загал чотирма валунами. На санях вони не знайшли ні шкур, ні м'яса, тільки шкіряні мішечки із зіллями, тріскачку і кілька покритих знаками шийних хребців оленя. Коли вони закінчували, небо роз'яснилося, як за півгодини перед світанком, тож замість темряви запанувала сірість. Ось тільки сонце через обрій не підніметься зовсім.

Унтер-офіцер відчував, що слова пояснення та втіхи – це єдина зброя, якою він може допомогти хлопцеві. Почав він, як тільки взялися копати. Говорив як людина, яка цінує слова, бо не вимовляє їх надто багато. Він не заливав хлопця потоками ерудиції, не блищав красномовством, не насолоджувався звуками власного голосу. Шлієбекс робив довгі паузи між словами і ще довші – між реченнями, ніби складав будь-яку фразу в голові до того, як її висловити. Спочатку він говорив про причини, потім про те, що, натискаючи на спусковий гачок, солдат захищав свого командира, про те, що на війні не можна припускати, що у потенційного ворога зброя не заряджена, потім про випадок, потім про відповідальність. Фріцек слухав, не перебиваючи. Він був розумним хлопцем і чудово розумів усі аргументи свого командира, ось тільки ніяк не міг погодитися з ними. Він досі чув незрозумілі останні слова тубільця. От якби він міг йому все пояснити! Попросити вибачення! Викласти, що вистрілити мав! Але натомість, він усвідомлював, що мисливець помирав у впевненості, що дивиться в очі підступного вбивці.

Тільки, поза всяким сумнівом, слова командира допомогли. Фріц почував себе паршивим, але фізична праця вирвала його з заціпеніння, в яке привели його гіпнотичні слова і чорні, подібні до свердел очі лапландця. Шлієбекс спеціально змусив підлеглого зайнятися передсвятковими турботами, щоб не залишити надто багато часу на роздуми. І як тільки вони зігрілися кавою, наказав Фріцеку заново відшкрести дерев'яну підлогу, не пропускаючи жодного куточка, провітрити постіль, вичистити піч, посипати золою щаблі і доріжку до метеообладнання, нарубати нових дров, покрасивше – сміючись по собі, він наказав вибирати рівні. виключно березові, щоб "принаймні у свято все виглядало, як належить".

Коли Фріц закінчив, на подвір'ї знову панувала темрява. Потрібно було знову запустити агрегат, зняти метеорологічні показання та по радіо передати їх у центр. Фріцек накинув кожух і вийшов надвір, тримаючи в руці папірець і олівець. Дизель не хотів запускатись – хлопець глянув на термометр: двадцять вісім градусів нижче нуля. Що поробиш. Він натягав соснових трісок, відвалив сніг з-під устрою, зім'яв старий номер "Фелькішер Беобахтер" і розвів невелике багаття під двигуном. На ці чверть години він охоче сховався б у будинок, але знав, що Шлієбекс розлютився б, побачивши, що рядовий залишив вогонь під агрегатом. Довелося чекати, підстрибуючи та розмахуючи руками, щоб хоч трохи зігрітися. Нарешті він торкнувся долонею двигуна – той уже був теплий. Він запустився відразу, виплюнув хмарку диму, але потім працював мірно. Електрична лампа над станцією якийсь час ледве світилася, але коли Фріц збільшив оберти двигуна, яскраво спалахнула. Хлопець записав дані – температура, тиск, вологість; виміряв товщину снігового покриву, хоча сніг давно вже й не падав, після чого повернувся до хатинки. Він подав листок Шлієєбексу. Унтер-офіцер, як звичайно покрутивши носом над тим, що молодий пише як курка лапою, чудовим готичним шрифтом переніс дані до книги, після чого запустив радіо, сучасний чотириламповий передавач "Телефункен". Він передав повідомлення, обмінявся парочкою святкових ввічливих фраз і вимкнув апарат. Фріцек важко піднявся – до його обов'язків входило вимкнення генератора після закінчення передачі, але унтер-офіцер утримав його.

- Залиш, нехай працює. Сьогодні ж Святвечір, послухаємо передачу "Дойче Велле".

Фріцек знову сів за стіл. Почувався він не найкращим чином. У скронях пульсувала кров, в очі ніби хтось насипав піску. Шлієбекс зауважив, що хлопець весь палає. Приклав йому долоню до чола.

- Чудово, тільки гарячки не вистачало. Заповзай у ліжко. Цей Святвечір, бідолаха, проведеш у ліжку.

Фріц слухняно скинув мундир і ліг у ліжко. Він намагався заснути - але щойно заплющував очі, бачив обличчя вмираючого лопаря. Отже, він тільки лежав, відігріваючись під периною. Саксонець тим часом заварив чай, подумав секунду і, вийнявши з шафки пляшку, влив у обидва кружки по чарці шнапсу. Він подав хлопцеві гарячий чай, глянув на годинник – вісімнадцять нуль-нуль, час. У них був чудовий приймач, "Сіменс", із зеленим вічком індикатора, в елегантному корпусі з горіхового дерева. Шлієбекс повернув рукоятку і, обережно покручуючи її вліво і вправо, з шумів і трісків виловив знайомий голос диктора "Німецької Хвилі". Радіопередача в Святвечір була, мабуть, найбільш зворушливою з усіх передач року. Шлієбекс ніколи б у цьому не зізнався, але жодна з промов Führer'a не викликала в ньому такого напливу патріотизму та любові до Німеччини, як спільний спів "Тихої ночі", разом, з усіх місць, де тільки не знаходилися німецькі солдати. Тоді він міркував про своїх Kameraden, що борються на всіх фронтах цієї війни, від скованих льодами російських пустошів, через піски африканських пустель, тихі глибини Атлантики, небо над Англією, аж до їх забутої всім світом хатинки на краю Норвегії. Щодо молодого силезця, унтер взагалі сумнівався, чи почувається хлопець німцем. На силезському Wasserpolnisch[41] він напевно розмовляє набагато краще, ніж німецькою. І ще він був упевнений, що проблеми національної тотожності Фріцеку взагалі по барабану. Він глянув на хлопця, який, тим часом, занурювався в апатію, не засинаючи, дивився в стелю.

Почалася радіопередача. Спочатку диктор провів коротку розмову про історію німецьких урочистих звичаїв. Після цього стандартне повідомлення про ситуацію на всіх фронтах. Ja, ja, natürlich, подумалося Шлієбексу. Минулого року по радіо оголошували перемогу Німеччини, цього – переконують нас у тому, що ми не маємо права перемогу віддати, через рік буде, що ми просто зобов'язані перемогти, через два – що не маємо права зазнати поразок, а через три... Ех, один Господь знає. Нарешті, диктор оголосив, що починається традиційне, щорічне виконання "Stille Nacht" солдатами всіх фронтів. "Перший куплет заспівають солдати наших окупаційних військ у Парижі. Париж, ви мене чуєте?" У динаміці пролунали тріски, потім раптово вщухли і пролунав м'який голос із явним берлінським акцентом. "Люди, тихо, ми в ефірі". На тлі: ледь чутний сміх, звуки столових приборів, що пересуваються, цокання

1 ... 24 25 26 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фантастичні оповідання польських авторів про святого Миколая, Діда Мороза і..., Анджей Пилипюк», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Фантастичні оповідання польських авторів про святого Миколая, Діда Мороза і..., Анджей Пилипюк» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Фантастичні оповідання польських авторів про святого Миколая, Діда Мороза і..., Анджей Пилипюк"