Книги Українською Мовою » 💙 Різне » Його святість Кафі, Містер Фас 📚 - Українською

Читати книгу - "Його святість Кафі, Містер Фас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Його святість Кафі" автора Містер Фас. Жанр книги: 💙 Різне. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 49
Перейти на сторінку:

- Нормально ти пахнеш, - сказав Кафі.

        Христя понюхала край сорочки коло грудей.

- Пахнеш виноградом. Мені подобається. – Втомлено позіхнула.

- Я чую, - ще раз принюхався. – О господи, фу! Гнилий виноград. – портьє відчував все…

- Приємний виноград.

-Христю піди запитай. – Запропонував. – ти з нас най чистіша.

- Гаразд. – та вийшла з номеру.

- Кафі ти після мене, гаразд?

- Так, поки ось газету почитаю. Чи книгу. – на скляному столику було декілька журналів з газетами.

        Пішов у ванну, скинув одяг, заліз у ванну. Соромно ходити в такому вигляді, з запахом по людях. Але іншого просто не можу, виходу не має. Тепла приємна вода полилась по моєму тілу, ще приємнішою її робило те що я не відчував її більше місяця. Пізніше випру свій одяг, можна кинути у кошик для одяг.

Ні. Тоді не знати коли випруть, а так до вечері висохне.

- Яке блаженство… мм. – замуркотів, тіло випускає пару.

        Мене давно мучить молот в трусах, під словом мучила маю на увазі що це відбувалось декілька разів на день до болі. Полежати чи спати важко. Зараз почалось те саме, раніше у мене не було часу залишитись на самоті. Зараз бажання  зовсім немає. Не хочу це робити.  

        Тепла вода надовго мене приспала. Шкіра на пальцях та ногах стала зморшкувата і біла.

Вийшов. На дивані сиділа Христя, сказала є їдальня. До ванної пішов Кафі.

 Минуло декілька годин ми сиділи в халатах, чекали доки висохне одяг. Друг завів розмову про ту машину на вулиці. Коротко обговорили.

 Пішов провірити на м’якість своє ліжко. Полежу хвилин десять – думав, а заснув на години три.

Голова гуділа. Сьома година.

         Столова їжа по смаку  дуже смачна, і виглядає апетитно.

Білі ворони гнітило мене. Тут багато таких. Ми не одні такі. Радіти чи плакати? Багато дорогого одягу. Старого не менше.

        Закінчився перший день у Лонвелі.

        Зранку  прокинувся від відчуття… Обмочився. Підскочив голова різко закрутилась. Глянув  між ноги в труси, все в білому, багато білого сім’я розмазалось по трусах.

        Лице перекосилось, це доволі не приємно відчувати себе мокрим ще й липким.

За хвилину стукіт.

- Кафі. – вигукнув в надії. – Відчиніть хтось, я не можу! – з зморщеним носом вигукнув. У відповідь тиша.

Погукав ще раз. через хвилину на мою радість почув ходіння по підлозі. 

 Дальше ледве чутні голоси чоловіка з Христею.

- Вітаю, я приніс вам. – дальше не зміг розібрати.

- Прошу заходьте. – Почув привітний голос дівчини.

- Саме тому хочу запропонувати вам екскурсію. – Голос став блищим. На всякий випадок накинув ковдру.

-  Чудово! зараз запитаю.  

        Стукіт ходіння підлогою ставав блищим. Відчинялись двері.  Кафі заговорив. Стало легше.

- Вітаю.

- Вітаю. Дуже радий вас бачити. Мене звати Чарльз – Кроки ходять туди сюди, ніби до дверей, ось-ось зайдуть! І не заходять – Принцеса передала вам лист, ще якщо ви не проти я був би дуже радий поговорити з вами. Провести ескурсію містом на новому транспорті.  – голос чоловіка низький. Відлуння приязне в душі.

- О так звісно, Христь скажи Дені щоб вставав. – з жахом почув крок. Далі двері.

- Поклич Кафі… вийди! – натягнув ковдру по грудей.

- І тобі доброго ранку. Тут він каже…

- Поклич Кафі.

- Та гаразд, заспокойся. – швидко зайшла, швидко обернулась назад. – Кафі він тебе кличе, мене вигнав.

- Зачекайте тут, на секунду.

        У кімнату зайшов Кафі.

- Нам проведуть екскурсію містом. – Порухав мою ногу.

- Не можу, - стало жарко. – У мене Труси повні!... догадайся чого… Іди скажи що зараз не можем. Без мене вас не пущу!

- Ооо чоловіче, нащо себе так запускати? – Засміявся. Гаразд, зараз.

        Вийшов

- Можем перенести екскурсію на завтра? Мій друг погано себе почуває. Ну наприклад на кілька годин.

- Що сталось? – запитала Христя.

- Ну… гаразд, тоді давайте у четвертій.  Я по вас зайду.

- Спасибі.

        Звук зачинення дверей. До моєї кімнати знову підходив шум перемішаний  словами супутниці. Обоє зайшли до кімнати.

- Христь, прошу вийди.

- Господи, та гаразд. – закотила очі.  – чому я погана? – наостанок.

- Принеси рушник. Сьогодні сходим в магазин одягу, це моя єдина пара трусів.  

        Тихо пішов у ванну змити цю липкість із себе.

 Наша гвардія швидко зібралась. Прийшов час магазину одягу. На питання що сталось Кафі відповів за мене сказавши « Просто соромився, нічого проти тебе». Христя промовчала.

- Спершу в чоловічий магазин, дальше жіночий.

- Гаразд. – не стала сперечатись.

        У магазині Кафі взяв білизну. Майже копію його білого вбрання, хіба менш старомодне. Я теж взяв білизну, штани, кросівки - доволі зручне взуття, їх я ще не бачив у Санаї. Продавщиця порекомендувала. Коричневу і чорну сорочку.

Провозились годину. Далі пішли слідом за Христею.

- Знаєте, я в моді геть не розуміюсь. – першою крокувала по доріжці. – Ви до речі чудовий одяг взяли. Подібне візьму. – бадьора вела діалог, більше сама з собою.

        Чому подібний одяг? Напевно зручно… приємна балаканина.

- Що саме, біле чи чорне? – поцікавився.

- Не думала. В магазині подивлюсь.  – вказала рукою на вивіску « Скрен моди» - Давайте сюди.

- Головне зручність, по полям ходити краси не треба.

- Ну ви ж красиві, правильно? – замовчала. – потріпана сукня, інколи в вашому одязі звісно, була Місяць! Ти Денсею мені точно новину не відкрив.

- Думав може. – відказав.

        Панна скупилась в три хвилини. Вибрала штани сорочку як у Кафі з коричневою сорочкою у клітинку, як у мене.

- Приміряй одяг.

- Розмір мій значіть міряти нетреба якщо мені сподобалось, все-одно куплю. Мій вигляд проблема оточуючих. – потягнулась руками. – Кафі вам треба постригтись? Ваші кучеряві кучері скоро будуть довжиною моїх.  Ми ж то в селищах стриглись.

1 ... 24 25 26 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Його святість Кафі, Містер Фас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Його святість Кафі, Містер Фас"