Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

Коли ажіотаж навколо Актора закінчився, агенти розійшлися по своїх робочих місцях. Макса відправили в спортзал під керівництво агента Хука, а Рамзеса віддали в дбайливі руки агента Домкрата.

Після тренування Актора змусили повторити деякі вправи на увагу і спостережливість, щоб освіжити знання і не втратити навички. Після закінчення занять його запросив куратор:

- Акторе, прошу тебе описати в деталях зовнішність шпигуна Йосипа Кнежевича, якого ти зустрів у Греції, ми хочемо скласти його фоторобот, - сказав він.

Макс трохи помовчав, зібрався з думками і відповів:

- По-перше, він не хорват, бо має явно російське походження, про це свідчить його гострий, кирпатий ніс, світла шкіра, русяве і абсолютно пряме волосся, а також світлі сірі очі, - почав Актор. - По-друге, його ім'я напевно фальшиве, виходячи з вищесказаного.

- Так, чудово, продовжуй, - попросив агент Бульдог.

Він намагався зробити фоторобот Кнежевича за допомогою спеціально розробленої комп'ютерної програми. Макс із цікавістю спостерігав за його діями.

- Опиши мені овал його обличчя, - нагадав куратор.

- Обличчя вузьке, із загостреним підборіддям, яке випирає вперед, - відповів хлопчик і побачив, як агент вибрав необхідну форму лицьового овалу з безлічі запропонованих комп'ютером.

- Таку? - уточнив Бульдог.

- Саме так! - підтвердив Макс.

Подібне завдання здавалося йому шалено цікавим і захопливим.

- Продовжуй...

- Волосся з чубом, що стирчить зверху, і коротко обстрижене позаду, пряме, русявого кольору, - охоче назвав хлопчик і почав спостерігати за процесом підбору зачіски для фоторобота.

- Мені здається, що цей чуб краще підійде, - зауважив він, вказавши куратору на відповідний варіант.

- Так, початок є. Що там у нього далі? - запитав агент.

- Вуха середнього розміру, не стирчать.

- Зрозуміло... - промовив Бульдог, приліпивши вушні раковини до фоторобота. - Такі?

- Так, тільки трохи більші за розміром, - поправив його Макс.

- Угу... Продовжуй...

- Очі в нього сірі, не глибоко посаджені й невеликі... - так, так, ось такої форми візьміть, - командував хлопчик, сповнений гордості від такої важливої справи. Адже за цим фотороботом усі спецслужби, на чолі з українською розвідкою, будуть полювати на цього шпигуна.

- Ніс гострий, кирпатий... Але не такий довгий, здається, можете вкоротити трохи? - продовжував юний агент.

- Так, Акторе, у нас добре виходить. Переходимо до брів.

- Брови звичайної форми... - задумався Макс, не знаходячи слів для опису.

Куратор відірвався від комп'ютера і повернув до нього голову:

- Е-е, ні, так не піде. Можеш сказати конкретніше?

- Не пам'ятаю... - зам'явся хлопчик. - Брови, як брови! Непомітні.

- Агенте 2601, непомітних брів не буває для спецагента, - повчально зауважив Бульдог. - Згадуй, тебе ж цього вчили.

Макс наморщив носа, примружив очі і подивився у стелю, намагаючись викликати в пам'яті образ російського шпигуна, але це не дало результату. Тут він згадав безвідмовний спосіб, який завжди спрацьовував, і почухав голову. "Еврика!"

- Брови такого ж кольору, як і волосся... Не широкі й не вузькі... Більше зсунуті до центру, - почав згадувати хлопчик. - Знаєте, у нього ще погляд такий злий виходить.

- Ага, це важлива деталь, молодець!

Агент по черзі підбирав варіанти брів і приміряв їх до обличчя фоторобота.

- Ось ці, мабуть, схожі, - зупинив його вибір Макс.

- Переходимо до вилиць... Пам'ятаєш, якої вони форми?

- Вилиці високі, не великі.

- Так... Йдемо далі. Губи?

- Рот у шпигуна маленький, губи тонкі, схоже що він ніколи не посміхається, - виголосив хлопчик.

- Суттєве зауваження, Акторе. Судячи з опису, це ще той тип, - усміхнувся агент Бульдог.

Він відсунувся від екрана і подивився на свою творчість оцінювальним поглядом, потім повернувся до співрозмовника:

- Ну, що скажеш, Максе? Схожий на Кнежевича?

Той критичним поглядом окинув картинку і задумався, примруживши очі:

- А знаєте, мені здається, що очі в нього розташовані трохи ближче до носа.

Куратор зменшив відстань на комп'ютері.

- Ось так більше схожий, - погодився Макс.

Коли закінчили з обличчям, то перейшли до фігури. Необхідно було визначити приблизний зріст шпигуна, тип статури, форму плечей і ніг. Потім вдягли фоторобот у вiдповiдний одяг, який був на шпигунові у той час, коли його побачили вперше у будинку флайспоту. Коли і з цим питанням було покінчено, увазі хлопчика з'явився фоторобот, який точнісінько нагадував самого Кнежевича.

- Молодець, Акторе! Це було важке завдання, але ти з ним чудово впорався! - похвалив його куратор і відпустив додому, догулювати останні вихідні перед початком шкільних занять.

У таксі на Макса чекав задоволений і захеканий Рем.

- Ну що, друже, як твої справи? - звернувся до нього хлопчик і поплескав по холці.

Але замість собаки йому відповів водій:

- Агент 1/2 (одна друга) відмінно потренувався сьогодні. Щоправда, трохи забув деякі спеціальні команди за літо, але це ми швидко надолужимо, - повідомив агент Домкрат. - Правда, Рамзесе?

- Гав! - з готовністю підтвердив агент Половинка.