Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

- Вітаю, Акторе! Як справи? Ти вже освоївся вдома після канікул? - запитав куратор.

Це запитання застало хлопчика зненацька, йому не хотілося пояснювати причину, через яку він не зв'язався з офісом одразу ж після повернення.

- Т-так, уже освоївся, з наступного тижня починаються заняття в школі, - відповів він.

- Ми тебе спеціально не турбували в ці останні дні канікул, щоб дати можливість відпочити після далекої дороги та підготуватися до школи, - повідомив агент Бульдог, він же куратор.

- Дякую, я вже відпочив, - сказав хлопчик.

- Ну, ось і чудово, тепер ми продовжимо нашу співпрацю. Завтра о сьомій годині ранку за тобою приїде наше таксі, як завжди. Будь на місці, - попередив куратор.

  Наступний ранок видався особливо хвилюючим. В офісі агентства Макса вітали колеги, бажаючи особисто потиснути йому руку і подякувати за онлайн-екскурсію музеєм.

- Ого, та ти здорово підріс, Акторе! - зауважив куратор. - Та й Рамзес теж більшим став. Канікули вам обом пішли на користь.

- Сподіваюся, ви обидва у чудовій спортивній формі й не клеїли дурня влітку, - підійшов тренер Хук і простягнув свою руку.

- Я тренувався щоранку і багато плавав. А ось Рем залишався вдома і його нікому було тренувати, - відповів Макс.

- Ну так звісно, у нього ж не було поруч такої бойової бабусі, як у тебе в Греції, - пожартував хтось і оточуючі засміялися, згадуючи той випадок на пляжі, коли бабуся била сумкою російського шпигуна.

- Привіт, Максе! - привіталася агентка Сакура, яка щойно приїхала до офісу. - А ти подорослішав!

- Ну так, - хмикнув агент Шерхан і простягнув долоню Максу, - тепер він має вигляд не на шість років, а на сім, - уïдливо зауважив він, утім цілком дружелюбно.

- Нічого, нічого, він своє ще надолужить, коли настане час, - усміхаючись, вимовив Перший, який вийшов зі свого кабінету, щоб особисто привітати наймолодшого співробітника секретного агентства.

На хлопчика з усіх боків посипалися запитання. Агенти хотіли знати всі подробиці про його пригоди.

- Ой, а що це за значок у тебе на комірі? - здивувався агент Домкрат і простягнув руку, щоб помацати блискучі крильця.

- Здається, я бачив такі у стюардес... - зауважив всезнаючий агент Факс. - Звідки він у тебе?

- Я отримав його в нагороду від командира екіпажу літака за надану допомогу, - повідомив Макс.

- Яку таку допомогу? - здивувалися оточуючі. - А нумо, розповідай!

І хлопчик повідав історію про те, як відволікав увагу психічно неврівноваженого пасажира дорогою до Америки.

- Оце так! Ну й фантазія ж у тебе! - заливався сміхом бос, витираючи хусткою сльози, що виступили від реготу. - Це ж треба таке вигадати?! Агент Панікер... Шукати бомбу... Ха-ха-ха!

Його заразливий сміх перекинувся на решту співробітників офісу. Коли загальні веселощі трохи вщухли, Перший виголосив уже більш серйозно:

- Хвалю за винахідливість, агенте 2601!

- Твоя відома кмітливість і тут тебе не підвела, - підтримав куратор.

- Гей, Акторе, розкажи, як там в Америці? - попросили колеги. - Що ще цікавого бачив?

- Білий дім бачив. Навіть був усередині, - похвалився Макс.

- Та ну? І як же тебе пустили? - недовірливо запитав Шерхан.

- Ми з батьками ходили туди на екскурсію.

- Ого! І як там усередині?

- Звичайно... багато залів і кабінетів, - знизав плечима хлопчик.

- Ну, а що-небудь особливе ти там помітив? - не вгамовувалися слухачі, жадаючи подробиць.

Макс знизав плечима, замислився, потім відповів:

- Нічого особливого не помітив.

Натовпом агентів прокотилася хвиля розчарованих зітхань.

- Хоча... - згадав хлопчик і підняв вказівний палець догори. - Хоча зустрів там декого, - додав він.

Співробітники в мить пожвавилися:

- Кого ж? Джо Байдена? - висловив здогадку один із них.

- Не зовсім.

- То хто ж це був, Максе? Не муч нас в очікуванні, - благав агент Домкрат.

- У Білому домі я зустрів радника американського президента, Джейка Саллівана, - сказав Актор.

- І як він тобі? - почулося запитання. - Серйозний? А очі розумні? Адже ти навчався читати по обличчю, розповідай, - поквапила його Сакура.

- Начебто серйозний, - зморщив носа Макс. - У всякому разі, він вислухав моє прохання й обіцяв допомогти, - додав він.

- Що? Прохання? - загомонили співробітники,

- Яке ще прохання, хлопче? - здивувався Перший.

- Розумієте, я просив у нього постачати більше зброї для наших ЗСУ, щоб швидше перемогти ворога в цій війні.

Навколо всі замовкли. Кілька секунд запанувала повна тиша. Співробітники офісу перетравлювали почуте, а потім заговорили всі водночас:

- Ну, ти герой, Акторе!

- Як же тобі вдалося звернути його увагу на проблеми України?

- Та як ти взагалі потрапив до нього на прийом?

Хлопчик розумів здивування оточуючих, тому підняв руки, щоб усі замовкли:

- Послухайте, я зустрів Джейка Саллівана в коридорі Білого дому, під час екскурсії. Ось тоді мені й спала на думку ідея попросити його про допомогу. Погодьтеся, це був вдалий момент, - пояснив Макс і глянув в обличчя співробітників, шукаючи в них підтримки.

- Ще б пак! Безперечно! - погодився куратор.

- Ну ось я й вирішив скористатися нагодою, покликав його на ім'я. Він підійшов і ми поговорили.

- А що ж він тобі відповів? - з цікавістю запитав агент Факс.

- Радник обіцяв зробити все від нього залежне, щоб збільшити постачання зброї в Україну.

Агенти розчаровано переглянулися.

- Так собі, відповідь, прямо скажемо... - зауважив хтось.

- Зазвичай так говорять у тих випадках, коли хочуть закінчити незручну розмову, - сказав агент Факс.

Перший вирішив заступитися за Актора:

- Почекайте ви з висновками. Ось поживемо і побачимо результат, - сказав він .

- Що б там не було, а вчинок Актора заслуговує на повагу, - додав куратор. - Далеко не кожен із вас набрався б хоробрості, щоб заговорити в коридорі із самим радником президента Америки.