Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

У перший же день після повернення Макс практично не заходив додому, він годинами мотався парком і вимотував Рема. Дуже вже не хотілося йому з'явитися в офісі із собакою-спецагентом, схожим на порося.

- І чим тільки бабуся тебе годувала, мій песику, що довела до такого стану? - запитав він Рема, ясна річ, не очікуючи відповіді на поставлене запитання. - Напевно своїм борщем та булками. Але нічого, ми ще зробимо з тебе людину! - пообіцяв господар, потім задумався над сказаними словами й одразу ж перефразував інакше:

- Я хотів сказати, ми ще зробимо з тебе справжнього спецагента!

Весь цей час пес слухняно сидів біля хлопчика й уважно слухав, навіть не здогадуючись про зміст сказаного. Але одне він засвоїв напевно - доведеться багато бігати, тому що улюблений господар повернувся додому і треба охороняти його на прогулянці.

Макс придумував для собаки різні вправи, щоб швидше "його схуднути".

- Реме, апорт! - командував він, закидаючи м'ячика далеко в кущі.

- Реме, бар'єр! - кричав Макс, змушуючи бідолашного пса стрибати через паркани.

Вірний улюбленець не міг ні в чому відмовити своєму  господареві, за яким так сильно скучив.

Нарешті, мама не витримала і зателефонувала синові:

- Максику, досить парком вештатися, темніє вже, біжіть додому.

Хлопчик натиснув кнопку на годиннику і відповів:

- Вже повертаємося, матусю!

Після цього він подивився на свого пса, який стояв поруч, висунувши язика, і чекав нової команди.

- Реме, додому! - скомандував Макс.

І перш ніж він закінчив вимовляти фразу, собака зірвався з місця і стрімголов помчав у бік будинку, навіть не озираючись на свого господаря.

Коли мама відчинила їм двері, у кімнату ввалився втомлений і спітнілий син, а слідом за ним плентався ледве живий від втоми Рем. Пес одразу ж потягнувся до своєї миски з водою і висьорбав її всю на одному диханні. Потім він упав на підлогу і забувся глибоким сном.

- Оце так! Як тобі вдалося так Рема вимотати, Максе? Він же тепер спить як убитий, - здивувався тато.

- Ми займалися спортом, - важливо відповів син.

Мама насипала в миску собачого корму і запропонувала собаці, але той не відреагував і не розплющив очі.

- Нічого собі, як втомився, бідолаха! Навіть від їжі відмовився, - зауважила вона.

Хлопчик підійшов до вихованця і дбайливо взяв його на руки:

- Нічого ви не розумієте, просто Рем на дієті!

Мама з татом переглянулися і посміхнулися.

- Ти, дієтолог, дивись, не угроб собаку, - порадив батько.

Макс відніс Рема в коридор і обережно поклав на його підстилку:

- Відпочивай, мій песику, набирайся сил! Завтра продовжимо, - ласкаво примовляв він, гладячи пса по холці.

Молодша сестра принесла лялькову ковдру і дбайливо вкрила нею собаку.

- Молодець, Елло, - похвалив її тато за добру справу.

Сім'я зібралася за вечерею. За столом зав'язалася розмова:

- Максику, коли ти збираєшся поїхати в агентство? - поцікавився тато.

Хлопчик невпевнено почухав голову:

- Поки точно не знаю, мені ще не дзвонили... - відповів він.

- А ти їх сам набери, повідом, що вже повернувся додому, - підказав тато.

- Ага, спасибі, так і зроблю, - обіцяв син, який насправді відтягував момент в очікуванні, коли Рем повернеться до колишньої фізичної форми.

- Синочку, врахуй, що з наступного тижня починаються заняття в школі, нам треба приміряти форму, купити зошити і постригтися, - повідомила мама.

- Ти напевно вже скучив за однокласниками, Максику? - запитав тато.

- Є трохи, - зізнався хлопчик. - Хоча найбільше я сумую за Плохішем... Тобто, Віталіком, - виправився він.

- Це той товстун, який тобі проходу не давав?

- Так, це він, тільки ми з ним вже подружилися, пам'ятаєш? - нагадав син.

- Ах, так... Пригадую ту історію, - наморщив лоба тато.

- Бідна дитина з неблагополучної сім'ї, її обдурили, - вступила в розмову мама.

Макс ненадовго задумався і потім попросив:

- Ма? Па? Можна я Віталіка до нас додому запрошу, у гості?

Від такого несподіваного прохання батьки перезирнулися.

- А що з приводу цієї дружби кажуть у твоєму агентстві? - уточнив тато.

- Вони її схвалюють, тільки велять тримати рота на замку.

- Ну, тоді ти проінструктований. Якщо вже i вони не проти, то й ми забороняти не будемо, - погодився тато. - Веди свого Плохiша, подивимося що за птах.

А тим часом відпочинок бідному Ремовi тільки снився. На зміну Максу до нього дісталася Елка і почала лікувати своїми іграшковими медичними інструментами. Пес відвертався і крутився на підстилці, не знаходячи собі місця.

- Елко, залиш собаку в спокої, - прикрикнув на неї Макс.

На що дівчинка заявила з абсолютно серйозним виглядом:

- Рем же захворів! Ти що, не бачиш? - розвела вона рученята.

- Елко, та здоровий він, просто втомився, - пояснив їй брат.

- Тоді я йому укольчика зроблю, - зметикувала дівчинка і ткнула в бік пса пластиковим шприцем.

Це зовсім не сподобалося Ремовi, він піднявся з місця і перебрався на килим у вітальню. Але Елка його й там знайшла, намагаючись забинтувати хвоста.

- Елко, кому кажу, відчепись від собаки! - вибухнув брат.

Мама поспішила його заспокоїти:

- Максику, сестра теж скучила за Ремом, ось і хоче з ним погратися.

Пес невдоволено фиркнув, що потривожили його сон, і забився за диван, де його вже точно нікому не дістати.

- Ось бачиш, що ти наробила! - вигукнув Макс, звертаючись до Елки.

- Нічого, йому там спокійніше буде, нехай відпочине і відновить сили, - зауважила мама.

- Але ж він навіть не вечеряв, - засмутився хлопчик.

- Це не страшно, поїсти він і завтра встигне, коли виспиться, - відповіла вона.

До кінця тижня боки Рема, що випирали, значно зменшилися. Рiч у тiм, що від таких виснажливих тренувань він приповзав додому вкрай стомлений, тому тільки сьорбав воду, а ïсти відмовлявся. Завдяки такому поєднанню вимушеної дiєти та фiзичних навантажень пес знову набув нормального вигляду. Макс нарешті зателефонував до агентства.