Читати книгу - "Тетаавва. Серце дракона, Євгеній Шульженко"

​- Я не розумію, хто такі «ми»? – спитала дівчина, розуміючи, що так може дізнатись більше.

​- Тета – це дев’ять, - чоловік зупинився біля дверей, що вели вниз, в підвал, - Авва – це батько. Ось такий жарт вигадав наш наймолодший брат. Нас дев’ятеро братів-драконів, - натиснув щось на стіні, від чого панель від’їхалав сторону, відкриваючи панель з кнопками, - Дев’ять Батьків нашого неймовірного суспільства ТетаАвва.

​- Але ж все рівно, війна знищила все навколо? – вже не впевнено спитала дівчина, - ви просто скористались бідою на планеті, нелюди.

​- Це все театр, дорогенька, - махнув рукою Батько, - ніякої катастрофи не було. Ми просто вигадали казку, аби вас мотивувати краще працювати, - він знову засміявся, - Але ж як подіяло!

​Кіра відкрила рота від почутого. Ніякої катастрофи не було? Все це суцільний обман? Всі вони, хто потрапив в ТетаАвва – дійсно просто скот для зажерливих драконів? Витерти пам’ять, посадити в коробку, давати вчасно їжу і хай крутять колесо? Дівчину почало трясти від емоцій. Гнів, страх, розпач, ненависть. Все разом залили в склянку та перемішали. Закинули зонтик та трубочку. Такий собі пекельний коктейль.

​- Ви тварюки, - закричала вона та знову спробувала вирватись, - ви просто божевільні!

​Батько відхилився та всміхнувся. Він дійсно не був людиною, він вважав себе значно вище за всіх людей. Він та його брати. Батько швидко набрав потрібну комбінацію та штовхнув двері. Кіра побачила сходи вниз та вузький коридор, що вів під землю. Лампи, що висіли на стелі кожен метр два, освітлювали сірі шершаві стіни.

​Чоловік штовхнув Кіру вперед, вказуючи, що вона має йти першою. Але що її чекає попереду? Куди вони мають йти? Відчула як серце стискається від того, що вона втратила можливість просто втекти. Одразу розгнівалась, що не заскочила на протягнуту лапу Льоши-дракона. Але чи була б вона в безпеці з ним? Це просто божевілля. Та в голову прийшло питання, яке вона хотіла озвучити вголос.

​- Якщо ми всі раби в цій клятій ТетаАвва, - сказала вона зупинившись, повернула голову до Батька, - те що ви хотіли зробити зі мною..

​- Так, так, - перебив творець суспільства та міста, - ми робили з тобою це безліч раз. Ми ґвалтували тебе всі, красуня, - він засміявся, - і кожен раз стирали пам’ять. Аж поки не з’явився твій дракон, що порушив всі наші плани.