Читати книгу - "Тетаавва. Серце дракона, Євгеній Шульженко"

Пройшовши довгий коридор, Кіра зупинилась біля залізних дверей. Батько підійшов до неї впритул та тихо засміявся. Він одразу відчув, як вона затремтіла, стиснувши кулаки. Потім грубо відштовхнув в сторону та набрав якусь комбінацію.

​Бігти не було сенсу, адже підвал був ізольований, творець не забув надійно зачинити вхід. Дівчина намагалась заспокоїти своє серце, адже чим далі, тим менше надії на будь-що. Як уявить, що завтра просто відкриє очі, не згадавши нічого. Знову буде вчити правила, сподіватись на суспільство, молитись на спасіння в ТетаАвва. Одразу відчула огиду, що підступила до горла. Закрила очі, очікуючи.

​Клацнув замок, відкриваючи хід вперед. За спиною Батька, Кіра побачила доволі велике приміщення, круглої форми. Коли зайшли, вона закрила очі руками від яскравого світла. Звикнувши до освітлення, побачила посередині широку круглу криницю. Точніше, це було схоже на велетенську яму, в яку заходило декілька скляних труб, по яким піднімалась вода.

​Навколо криниці довгий круглий диван, що обривався в двох місцях, для заходу до нього. Навколо всієї конструкції - стіни з приладами та мебель. Їжа, одяг, напої, все що завгодно. Холодильники, кавова машина, телевізор. Невеликий куточок збоку з тренажерними установками, телевізійна панель на всю стіну. «Тут вони живуть та насолоджуються життям» - промайнуло в голові. Неймовірне місце, напхане цивілізацією.

​- Все вірно, - сказав Батько, що зачинив за дівчиною двері, - під всим містом, майже з кожної будівлі йдуть тунелі під землею. Всі дороги ведуть до Риму, - сказав дивну фразу, розводячи руками, - це наша штаб-квартира, осередок нашого життя. Центр прийняття рішень, якщо забажаєш, - він засміявся.

​Кіра одразу помітила інші двері, що йшли по колу всього приміщення. Тепер звернула увагу на те, що вони були не самі. В тренажерному кутку, де на телевізійній панелі було видно осінній ліс, що тонув в сонячному промінні, займався чоловік. Він піднімав штангу, рахуючи в голос. Завершив та піднявся. Побачив гостей та помахав руками.

​Дівчина від здивування відкрила рота. На неї дивився той самий батько. «Вони всі однаково виглядають?» - подумала та глянула на чоловіка, що стояв поряд.

​- Так, нас дев’ятеро, як я казав, - пояснив творець, - але дракони можуть приймати будь-який образ людини. Для зручності, ми вибрали один на всіх. Таким чином, ми можемо бути одночасно де завгодно. – він засміявся та пішов до криниці, - головне не бути разом в одному місці.

​- А що це за криниця? – машинально спитала Кіра, показуючи в середину приміщення.

​- Ми знаходимось під Мокрою аркою, - сказав чоловік, - саме тут ми додаємо нашу фірмову сполуку для вашої пам’яті. Всі мають пройти Очищення, як ти сама знаєш. Так ми контролюємо і ваші емоції.

​- Навіщо все це мені пояснювати? – здивувалась Кіра, - ви все одно знищите моїх спогади.

​- Знаєш, інколи приємно похвалитись перед чужою людиною, - відповів інший Батько, що прийшов з тренажерного кутку, - інколи, ми навіть отримуємо ідеї людей, що сюди приходять. Що сталось? – тепер він звернувся до першого Батька.

​- У нас проблема, - відповів той, - Поки Дельта розважався з дівкою, - махнув рукою на Кіру, - Стигма мав вбити об’єкт номер два. Але щось пішло не так. Тим більше, цей хлопчик виявився драконом. Зі Стигмою немає ніякого зв’язку.

​- Слухай, Бета, - дівчина відчула гнів в голосі спортсмену, - у вас була найлегше завдання – розвести обʼєкти та опрацювати. Як можна було все зіпсувати?

​- Альфа, я тебе запевняю, - Бета злякався настрою старшого брата, - все було під контролем. Звідки ми знали, що він дракон?

​Альфа кинув рушник на підлогу та почав зеленіти. В його очах з’явилось полум’я, а з носа пішов димок. Кіра відійшла на декілька кроків назад. Їй стало страшно, адже вона тільки почала розуміти, що знаходиться в справжньому лігві драконів.

​В цей момент, клацнув замок однієї з дверей. В приміщення заскочив ще один Батько, від чого дівчина відчула як в грудях почало щось здавлювати. Чоловік, що заскочив, був в сірому одязі – уніформі рабів ТетаАвва. Він знайшов братів та зупинив погляд на Кірі. Хмикнув. Швидко обійшов криницю з диваном, підходячи до інших.

​- Цей божевільний дракон розносить все, що бачить, - в голосі відчувалось тремтіння, - Альфа, що нам робити?

​- Ви знущаєтесь з мене? – закричав Альфа, - ви взагалі нічого не можете зробити без мене?

​- Все відновимо, людей постираємо, - швидко сказав Бета, завів руки за спину, - ніякої проблеми не бачу. Але Олексія треба знищити.

​- Та що ти кажеш? – з іронією відповів старший брат, - але вам треба надати інструкції. Бо у вас в голові тільки одне – трахнути когось! – він помовчав, важко дихаючи, випускаючи дим, - де Дельта?  

​- Він був поранений, - одразу відповів Батько, що тільки прийшов, - я бачив як він летить за межі ТетаАвва.

​Альфа підняв рушник з підлоги та повідомив, що має прийняти душ та випити чогось міцного. Потім вирішить, що робимо далі. Весь цей час Кіра стояла ні жива, ні мертва. Вона не могла повірити всьому, що чула та бачила. Вона була впевнена, що фантазія та божевілля тут ні до чого. Все відбувається насправді. «Але я його Істинна!» - промайнуло в голові, від чого Альфа зупинився перед дверима.

​- Що? – закричав він не своїм голосом, - що ти сказала? – його очі запалали, а шкіра почала обростати лускою.