Читати книгу - "Тетаавва. Серце дракона, Євгеній Шульженко"

​- Нічого, - заплакала Кіра, схопившись руками за обличчя, - я не розумію, що це означає. Льоша проста сказав, що я його Істинна.

​- Братики, - він звернувся до Бета та Ета більш спокійно, - вважайте, що Стигма вже мертвий. Дельту теж викреслюємо, - розвернувся та зайшов в вбиральню.

​Бета схопив дівчину за руку, потягнув до дивану та кинув. Вона перечепилась та пролетівши диван, влетіла в огорожу криниці. В голові потемніло від болю, але вона встала на тремтячих ногах та потягнулась до дивану. Лягла на нього, важко дихаючи, схопилась за груди. Оскільки на ній була лише ковдра, закутала себе сильніше.

​Як уявить, що абсолютно гола, в закритому приміщенні з трьома драконами – стало лячно, почало нудити. Хоча, судячи по реакції Альфа, їм зараз не до цього.

​Бета гаркнув Кірі, щоб та сиділа тихо, сам потягнув Ету до столу з напоями. Вони почали шепотіти щось один одному, дівчина нічого не чула. «Як.. думати.. щоб.. мене.. не.. чули» - розтягнула, наче так думки не могли прочитати. Подивилась на драконів, реакції не побачила, вони не звертали на неї уваги.

​Закрила очі, стисла сильно, до сліз. «Льоша, де ти? – заблагала в думках, - почуй мене!». Але нічого не відбувалось. Вона розуміла, що не може втекти, не може боротись. Вона нічого не може. Це розгнівало її і в той же час засмутило. Вона нічого не могла подіяти. Лише сидіти та чекати, коли її знову зґвалтують чи взагалі вб’ють.

​Двері вбиральні відчинились, вийшов Альфа, огорнутий рушником. Було видно, що він тільки вийшов з душу, капельки води стікали по його потужному тілу. Зелений колір зник, він взяв себе в руки. Чи крила?

​- Де інші брати? – спитав суворим тоном, очікуючи миттєву відповідь.

​- Стигма та Дельта, як ти вважаєш, вже не рахуємо, - одразу відповів Бета, - Тета, Дзета, Епсилон за містом, займаються збором нових людей. Гамма десь в ТетаАвва.

​Як тільки він це сказав, ще одна з дверей відскочила в сторону, від чого Кіра злякалась та підскочила на ноги. В приміщення ввалився один з братів та впав на підлогу. Його руки були в крові, він застогнав. Миттєво, присутні дракони кинулись до нього.

​- Гамма, що сталось, - заволав Альфа, що найперший впав на коліна перед братом, - що з тобою?

​Він перевернув пораненого та побачив, що рука тримається лише на шкірі. Побачивши це, Кіра відчула, що її зараз вирве. Гамма ледь тримав свідомість, хапаючи повітря ротом.

​- Цей дракон знищує все навколо, - він почав обводити кімнату поглядом та зупинився на дівчині, - він шукає її. Я не розумію чому, але його сила неймовірна, - він замовк, важко дихаючи, - я не впорався з ним.

​- Це тому що, вона його Істинна, - сумно відповів Альфа, поклавши голову брата собі на ноги, - тримайся, ми тебе підлатаємо.

​- Істинна? – хрипко та тихо мовив Гамма, подивившись на брата, - я думав, це лише казочки на ніч, - він закашляв та втратив свідомість.

​Альфа помотав головою в сторони, потім запросив братів до себе. Всі разом підняли Гамму та віднесли на диван. Поклали поряд з Кірою, від чого та лише більше почала хвилюватись. Поранений виглядав жахливо. З нього текла кров, кістки з рук стирчали, наче їх вирвали зубами не менше.

​- Слідкуй за ним, оброби його рану, - крикнув старший брат на дівчину, від чого та побіліла від страху, - якщо він помре, я тебе особисто розірву на шматки, - він почав знову зеленіти, - молись, щоб вижив. Адже ти винна в усьому.