Читати книгу - "Хіморода, Анастасія Тоцька"

— Мені довелось піти з дому. Селище знаходилось у горах, я спускалась униз. Я сама не зрозуміла як, але дійшла до якихось магазинів, де стояла вантажівка. Там було відкрито. Я хотіла втекти від того жахіття, тому подумала, що, якщо залізу туди, кудись-то і доїду. Так я опинилась у Львові. Там опинилась у дитячому будинку. Там закінчила університет. А працювати і жити переїхала у Дніпро. Приблизно так.

— Нічого собі мандрівочка... Ти напевне не хочеш повертатись туди, звідки так хотіла втекти?

— Я навіть не знаю. Мені, напевне, страшно просто раптом побачити свій дім... але, думаю, мені варто повернутись. Чомусь...

Цієї ночі друзі знов не могли заснути. Хоча, цього разу, причина дещо інша, вони були сповнені емоцій і очікувань. Хлопець те й діло дивився у вікно, за яким постійно з'являлись несамовиті краєвиди, було видно і деякі міста. Це дивувало хлопця. Ще кілька днів тому така подорож здавалась нереальною, а зараз... Він дивиться у вікно, а поряд із собою, у цьому ж купе бачить Агнесу.

У неї було дещо, що викликало у хлопця такі почуття, які він ніяк не міг усвідомити. Її руки, тонкі пальці — він не міг відірвати погляд від них. Агнеса рідко посміхалась, але у ці моменти, у Єремія завмирало серце. Він із нетерпінням чекав тієї миті, коли вона посміхнеться вдруге. Для нього це було восьме диво світу. Ні, вона йому точно не подобалась. Навпаки, Агнеса була занадто грубою, іноді жорстокою, зовсім не милою... але... лише тоді, коли не посміхалась... Йому подобалось, як вона вдягається, як сприймає цей світ, як професійно вона ставилася до своєї роботи, як себе поводила зі своєю кішкою. А коли Агнеса робила щось без пояснень, наприклад йшла з дому, як напередодні, хлопець не міг знайти собі місця, він шукав якісь "небесні знаки", сходив з розуму. Він розумів, що те, що він зараз відчуває, це напевне щось набагато "цікавіше" ніж йому хотілося б. Хоча дівчина і мала ті риси, які Єремію ледве вдавалося терпіти, він розумів — Агнеса справді неперевершена жінка... Але він не більше ніж дитина в її очах...

_________________________________

Ви часто довіряєтесь відчуттям? Чи вважаєте, що завжди потрібно думати головою і не приймати нерозважливих рішень? Якщо знайшли помилку у написанні, дуже прошу звернутись у коментарі до твору, буду дуже вдячна і подарую вам свій безмежний респект!