Читати книгу - "Вільні, Foma"

     — Зараз тяжкі часи, і я хочу заспівати пісню для свого друга. Він з України і я хочу щоб ви знали! Я вас всією душею підтримую. Не уявляю як вам тяжко. Слава Україні! — крикнув індус вказавши рукою на мене.

     Усі в барі відказали йому, і стрельнули в мене поглядом:

     — Героям Слава! — оваціями заграла гітара. 

     — Вона вперше в житті пʼє.

     — Дуже смачно. — Скривилась іспанка під вступні акорди, і віддала мені пустий келих.

     — Справді? Вперше?

     — Так. І це було бридко.

     — Хочеш морозива?

     — Е… ні... Зараз тільки не морозива. — Розсміялась Марта.

     В раз мені стало якось сумно. Анна була чарівною, але можливо не Китай став причиною нашого розлучення. Можливо я просто дурень?

     — Як його звати?

     — Аюш. — Відповіла Марта. — Ти вже вчетверте перепитуєш його ім’я. Ні. Ми не разом. — Замʼявшись, відбилась іспанка.

     — Як скажеш.

     Я ще раз оглянув бар і вийшов. Більше я там не міг знаходитись. Побудь я там ще б 5 хвилин, ті стіни живцем здерли б з мене шкіру.

      За 20 хвилин ми вже повертались назад. Ще за годину ми були в гуртожитку.

     — Як вечір провів? — запитав мене Бідан.

     — Дивовижно!

     — Зараз Родріго прийде. Ти з нами?

     — А що ви?

     — Ну, ми думали віски. Ти що хочеш?

     — Ром.

     Бідан зателефонував мексиканцю і попросив замість віски купити рому.

     За три хвилини він вже весело змішував ром з колою.

     — Мені не треба.

     — Що сталось з тобою мій друже?

     — Гадаю, життя в гуртожитку надто складне для мене.

     — Чому?

     — Його дівчина кинула.

      Я промовчав. Бідану я і слова не говорив, тож він міг лише гадати.

     — Зрозуміло тоді. Паршивий розклад. — Процідив мексиканець. — І не соромно їй? Дівчата не знають, що втрачають, коли кидають хлопців. Ти вродливий по міркам чоловіка. Не думаю, що по міркам дівчини, в коефіцієнті, вона гарніша від тебе. Тож треба ще зрозуміти, хто кого втратив. Знаєш друже… Немає нічого гіршого ніж самого себе втратити, дівчата ж нічого не варті, з того самого моменту, як відрікаються від тебе. Щойно вона відвертається до тебе спиною, і вмикає мадам, яка зазналась ще при народженні… Вона стає тінню для тебе, брате.

     — Я її кинув.

     Мексиканський гуру в раз повеселішав.

     — Чому?

     — Я мушу в Китай їхати, тож ніяк не можу лишитись тут, разом з нею.

     — А що в Китаї дівчата вродливіші?

     — Хто вона за національністю? — втрутився Бідан.

     — Українка.

     — От гівно! — розсерджено вилаявся непалець. — І гарна ж вона напевне була.

     — Нічого брате. Ти гарніший. — Не відпускаючи тон гуру, продовжив Родріго.

     Я подивився на нього. Бідан розсміявся вставляючи скрізь сміх невідомі мені слова.

     — Заспокойся! Я не гей. — Розсміявся і собі Родріго.

     Ми допили пляшку і пішли на балкон. Родріго крутив — непалець курив. Бідан завертав — мексиканець палив. Я стояв поруч і слухав їхні пʼяні розмови, милувався нічним небом. Швидкі плітки були і ні про що, і про все відразу. Адже були глибоким за темами, та не за змістом.

     Зверху переді мною світились тихі зорі.

     — Хтось, колись сказав мені, що вони живі. І що це ніякі не зорі, а мільйони очей, які споглядають за нами. — Флегматично промовив Білан.

     — І не набридло їм? Скільки років, тисячоліть, чи цілих ер пройшло, а люди все ще вдаються до насильства. — На диво тверезо говорив Родріго, чи мені просто здавалось? — можливо люди найдурніші у світі створіння, адже досі воюють, хоч яка тому є причина.

     — У глядущого досить мудрості дивитись, а в дешевих духом, не вистачить сили і полюбитись. — Пригубив самокрутку Білан. — Війна велась і люди в неї не вірили. Не вірили бо не бачили її. Що далі від вибухів, то далі від реальності. Кожен сам собі будує реальність,  і цього вчать в ексцентричному світі, де все йде до усвідомлення людської самотності. Але скільки людей має згубити своє життя, щоб ті що житимуть далі, вберегли свою душу?

     — У світі де ти можеш бути ким завгодно — будь людиною. — Промямлив пʼяно мексиканець, ще раз затягуючись папіросою.