Читати книгу - "Секрети родини Бенет 2. У полоні Хаосу, Кері Блек"

Які тонкі натяки. 

- Люблю чесних чоловіків, - посміхнулась йому у відповідь та його очі заграли новими фарбами та продовжувати флірт не в моїх планах. - Та не люблю коли мене обманюють, намагаючись затягнути в інтриги, які рано чи пізно погублять того, хто їх почав і всіх повʼязаних. 

І плювати чи говорив він щиро. Його союз з Джиною не обірваний, щоб він розкидався компліментами.

- Не поспішайте з висновками, викладачко Бенет, постарайтесь зрозуміти, що ховається за словами, - відпустив він мій лікоть та знову підмигнув. 

І чому здалось, що говорить він про інше?

Схоже я зовсім недооцінила викладача. Він може бути не тільки дбайливим, але й підступним, що значно ускладнює роботу в академії. 

- Граєш з вогнем, подруго, - легко ущипнула мене за бік Вівʼєн, та цим заставила підстрибнути. 

- Вів, заради Хаосу, - гикнула, від несподіванки, розвертаючись та ніжно обіймаючи подругу. - Зважаючи, що Роберт, викладач вогневої підготовки, це навіть дотепно, - посміхнулась до жінки, після дружніх обіймів. Я була рада її бачити. Ми майже не розмовляли після вилазки у ліс, принаймні на одинці.

Не знаю, чи це мені здалось, але очі жінки змінились. В них не було веселих вогників, лиш смуток. Та де він взявся?

- Бачу ти часу не гаєш, - перевела погляд на спину Блейка, який вже встиг вийти на східці. - Скільки вже маєш в арсеналі? - хихикнула вона.

- Та я ладна їх здихатись, але ж вони як мухи на… - я замовкла зрозумівши, що мало не обізвала себе. 

Вівʼєн розсміялась. 

- Що? - обурилась я. 

- «Що?» - іронічно перепитала вона. - Та ти, для них, як ходячий секс символ, який крутить прекрасними сідницями, - жінка легко плеснула мене по пʼятій точці. - Але не дає того, чого вони бажають. 

- Власне одному дала, - закотила я очі. 

- Можливо йому цього замало, - посміхнулась викладачка. - Ти не відмовляєш, але й не погоджуєшся. Це дразнить та заохочує ще більше.

Як не легко це визнавати, але Вівʼєн права. Мені вигідніше тримати їх біля себе та використовувати у зручний момент, але це ж не чесно по відношенню до їх почуттів. 

- Як зʼїздила? - направляючи мене в ректорат запитала вона, зрозумівши, що попередня тема закрита. Я й зовсім забула, що сьогодні офіційно затверджуємо своїх підопічних на турнір. 

- Інформативно, - лиш відповіла. Всі секрети родини Бенет, я не могла розповісти. Особливо про те, що деякий Алан Старк мій близький родич. Хто зна, чим обернеться ця інформація. - А ти як провела час? 

Вівʼєн важко видихнула. Схоже мені не здалось, що вона змінилась. 

- В лікаря була, - відповіла вона та затамувала подих. Їй треба було з кимось поговорити та вона вагалась чи варто. 

- Ти захворіла? - підіймаючись по сходах запитала у неї, давши знак, що готова вислухати. 

- Не зовсім, - поправила вона волосся, що зовсім було їй не притаманно. - Коли вас затягнули втрьох у підземний світ демониця, яка володіє силами розпізнавати родючість жінки, - її слова давались їй тяжко. - А мене ж вона проігнорувала, я відчула дещо не добре, якщо ти розумієш про що я… Сходивши до лікаря мої здогадки підтвердились. Лікар запитав чи не було удару в живіт, - вона закусила губу. - А я бойовий маг, багаточисельні битви в минулому для мене не рідкість, тим паче удари в різні ділянки тіла. В мене утворилась рубцеві тканина чи якісь рубці, - вона торкнулася свого живота. - Лікар сказав, завагітніти мені буде або вкрай важко, або не можливо.

- Вів, я не знала, що ти плануєш дитину, - торкнулась її руки в знак підтримки. 

- В тім то й річ, що зараз не планую, - знизала вона плечима. - Після тридцяти пʼяти хотіла, або й навіть після сорока. Та розумію, що й планувати немає сенсу. 

- Але ж шанс є? Все ж не безнадійно? - з надією запитала я. 

- Каро, навіщо мені тягнутись за останню соломинку, і пектись кожного разу? - відчайдушно мовила вона та глянула повними очима безнадійного розпачу. 

Весь її світ перекинувся вгору дном, здавалось ніби вона летить у прірву відчаю. З цього моменту відчуття зради власної долі, наче скалка засіло в її очах та ніщо не змусило це зникнути. 

І чому я настільки сприймаю її біль? І розумію, що хочу та можу допомогти. Я відчувала душу у відчаї, вона так манила своїм болем та жагою до заспокоєння.