Читати книгу - "Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало"

Одяг студенти зрештою так і не досушили, хоча прокоптили знатно. Знайшли просвіт у чергових кущах, а потім взагалі вийшли на вузьку стежку, по якій і пішли далі. Незабаром на шляху трапилася галявина зі свіжим вогнищем, залитим водою, і залишками пригорілої каші, яку клювали дрібні пташки, злякані Ленцом.

— Нещодавно тут були люди, — урочисто проголосив він.

— Ага, — не сперечався Дамір.

— Або вовки, що вміють варити крупи, — похмуро пробурмотів Шелест.

— А може, це чергові розбійники, — сказав Дамір.

— І ми їх пограбуємо, — оптимістично сказав Ленц, за що був обізваний дурнем, і хлопці пішли далі. Причому, виявляючи обережність, пам'ятаючи про кашеїдів. Щоправда, їм це не допомогло.