Книги Українською Мовою » 💛 Наукова фантастика » Промені надії, Олександр Бабич 📚 - Українською

Читати книгу - "Промені надії, Олександр Бабич"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Промені надії" автора Олександр Бабич. Жанр книги: 💛 Наукова фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 49
Перейти на сторінку:

“Ні! Він ще там, нагорі! Він живий! Цього не може бути! Навіщо ви таке кажете?” - вона мотала головою, заперечуючи те, що почула, однак, розуміла, що друзі не стали б так жорстоко жартувати. Сльози потекли з її очей. Вирвавшись з рук Анастасії, вона побігла в дальній темний кут печери, де сіла на кам’яну полицю, закривши обличчя руками. До решти долітали тільки її нерозбірливі вигуки і ридання.

Олексій зробив крок до сестри, але Тетяна спинила його. “Зачекай трохи. Хай спочатку він спробує” - показала вона на Мурчика, який рішуче вирушив у напрямку дівчини.

Діставшись лави, він одним рухом застрибнув Ірині на коліна, пригорнувся і гучно замуркотів, заспокоюючи. Відкривши очі, дівчина обійняла тварину, що продовжувала муркотіти і тулитися, й затихла.

“Не чіпай її поки що. Хай вони трохи так посидять” - тихо мовила Тетяна, знову торкаючись руки хлопця.

Зібравшись біля струмка, решта запалили спиртівку аби розігріти консерви і приготувати гаряче питво. Ірина все ще сиділа в кутку, тихо, але вже спокійніше розмовляючи з котом, і Олексій міг би заприсягнутися, що той відповідав, заспокоюючи дівчину,  муркочучи своєю, але дуже красномовною котячою мовою. 

Повечеряли без апетиту. Їжа здавалася прісною, а гарячий чай - ледь теплим. Згори час від часу лунало виття їхніх вартових. Спати не хотілося, тож всі так і залишилися мовчки сидіти де сиділи, заглибившись в думки - різні, але дуже схожі. Їхні надії слабшали, як світло ліхтаря, батарея якого ось-ось сяде. Ніч у підземеллі обіцяла бути довгою. І, можливо, останньою.

1 ... 24 25 26 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Промені надії, Олександр Бабич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Промені надії, Олександр Бабич"