Читати книгу - "Мій Герой. Зцілення коханням, Юлія Вестор"

От вже ці хлопці!

****Оксана****

        Я думала про Андрія весь час. Аж після вечері малий зробив капость. Збирались вже йти з їдальні. На столі залишились ще дві склянки з цукром для чаю сусідів, що ще не вечеряли. Коли вже відійшла від столу, він просто засипав в рот той цукор і пішов за мною, лишивши порожні склянки людям. Яка ж я була шокована і злюща!

— Дався тобі той цукор! В тебе в палаті: і цукор, і шоколад, і мед! Всього в тебе вдосталь! Нащо капості робити?! Нащо мене зганьбив?!

      Син злісно насупився у відповідь на нервові слова. Емоції так вирували, що не кричати зараз ніяк не могла. Аж раптом до мене підбігла і притислась до колін дівчинка років п'яти. Її батьки обоє були в інвалідних візках, тож вона часто сама тут бігала, пригощали її то печивом, то абрикосами. Володимир одразу ж швидко чкурнув уперед кудись.

          Підійшов слідом і знайомий хлопець Сергій. Якось він заговорив до мене. Виявилося, перші три дні  перебування в лікарні регулярно вживав алкоголь за прикладом сусіда по палаті. 

       Сусід був не молодий і життям побитий, донбаський горішок, в якого п'ятеро дітей розкотились по світу, а остання жінка жила на окупованій території і підтримувала ворогів.  А він вояк ЗСУ.  Він так і заявив, що пив, п'є і пити буде. Ситуація важка. Мені не вплинути. Ну то хоч Сергія вирішила з-під його впливу витягти. Пару мішків пляшок від пива й не тільки з їх палати таки вигребла і лад там навела. Дивно, що санітарки раніше того не зробили. Мабуть, сусід їх прогнав. Зазвичай в дорослому корпусі суворіші правила і порядок, раніше був. Та військові ж не цивільні бабці. 

           Сергій після початку спілкування  припинив пити і відвідував процедури, хоч в нього й були самі якісь електропроцедури. Він ледь пересувався на милицях, тож  "взяла над ним шефство". Видала знеболювальне з власної дорожньої аптечки, щоб щодня піднімався з ліжка, а не лежав з пляшкою перед телевізором. Запропонувала спробувати мазь, від якої за кілька днів з ран на побитих уламками міни ногах повилазив гній, спав набряк, зменшився біль і почалося реальне загоювання. Регулярно приносила Сергію молоко свіже з села і всякі смаколики, якими пригощали знайомі місцеві жителі. Бо ж їжа лікарняна неабияка, як і магазинчик в селі. А Володимир та Андрій ні дині, ні кукурудзу не їли. То чого б когось не порадувати турботою?

       Сергій почав заспокоювати мене, щоб не злилась на сина. Тут вже він опинився поряд в хвилину моєї слабкості. Просто розмова. На нормальній відстані. Мабуть, цей момент Андрій побачив і втік. 

       І надумав собі, що він не потрібен, бо ж Сергій постійно пропонував стосунки. Навіть почав зменшувати кількість цигарок, намагався кинути палити, бо терпіти їх сморід не можу. І Сергій одразу ж сам поголився, без жодних моїх натяків на те. Дивно було, що станок для гоління - то була перша річ, за якою на милицях подався до магазину щойно зійшов набряк з ніг. Але поведінку мобілізованого навесні і того, хто роками був в пеклі, не порівняти. Але завжди його поведінка іншим мене відштовхувала: натякав постійно на своє гостре сексуальне бажання, хапав за зав'язку шортів розв'язувати. Поряд підійдеш і вся в напруженні. Мало не бісили ці вчинки. Я ж не дівка за викликом. Але чоловік відмовлявся це розуміти: для нього "наче ж нічого поганого", що я йому аж так подобаюсь. От тільки дочекатися, щоб і в мене може якийсь потяг до нього виник, йому не спадало на думку. А я і сама маю право обрати, чи мати мені з кимось інтимні стосунки. Не припиняла спілкування лише зі співчуття. Намагалась зайти і швидко залишити їжу в палаті, а розмовляти з хлопцем тільки в людних місцях.

       Андрія ж накрив напад ревнощів. Ще й який. Суперово! А от він би мене зараз заспокоїв найкраще в своїх обіймах. Але натомість додав напруження.