Читати книгу - "Світло Лани, Філундія"

Коли перші хвилі подиву стихли, команда почала уважно досліджувати простір навколо бурштинового моноліту. Він висів у повітрі, схожий на застиглу краплю. Лана повільно обійшла довкола, і раптом її погляд зачепився за щось незвичне — ледь помітні арки у скелях, що вели від центральної печери у чотири різні боки.

— Дивіться, — сказала вона, вказуючи. — Це не просто печера. Це центр. Серце. А навколо — чотири великі ходи. Як… як артерії.

Старець наблизився і приглянувся до входів, очі його спалахнули:

— Справді. Чотири сторони світу. Це давній принцип — кожна з них пов’язана з однією зі стихій: Вогонь, Вода, Повітря, Земля.

Раптом Лана здригнулась. Її свідомість пронизав чіткий образ, надісланий Даміром. Він бачив бурі, що колись гуляли небом, розколоті землі, потоки води, що несли життя… І бурштиновий моноліт у центрі всього — джерело сили, яка об’єднувала чотири стихії в одне ціле. Образ згас, залишивши відчуття давньої рівноваги.

— Дамір вірить, що ці проходи ведуть до місць, де зберігаються сліди цієї сили, — переклала Лана, нахмурившись. — Можливо, якщо ми зможемо пробудити стихії в кожній із них — отримаємо відповідь, як відновити Серце планети.

— Не пройти. Наситити, — додала вона. — У кожній з печер мають бути символи певної стихії. Якщо ми зможемо наповнити їх відповідною силою, можливо… вони відкриють нам шлях.

Гноми підтвердили: ці чотири великі печери здавна були закриті. Стародавні перекази згадували про силу, що там спала, але з часом навіть спогади про неї втратились.

Того ж дня вони вирішили дослідити першу з них — Печеру Вогню, що була спрямована на захід. Біля її входу повітря ніби дихало жаром, а скелі випромінювали глухе, глибоке тепло.