Читати книгу - "Трагедії"

Щоб із лабет мене, здавлену, вирвати?

Земле! Сонце ясне! Кару за гріх несу!

Та як же уникнуть загибелі?..

Як біль приховать мені, подруги?

670] Чи хто з богів на поміч підійти б хотів?

Хто б то з людей торкнувся мого злочину,

Руку подавши?.. З життям несумісне-бо

Те лихо, що на мене налягло тепер.

Де ще є, де, скажіть, жінка нещасніша?..

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Ой, так-то, так!.. Бідою обернулися

Всі заходи служниці, повелителько!.. [129]

ФЕДРА

(годувальниці)

Негіднице з негідниць! Друзів зраднице!

Ти що мені зробила? Хай небесний мій

Отець вогнем летючим спопелить тебе!

680] Хіба ж я не просила, передбачивши

Твій крок, мовчати, щоб отак не мучитись?

Та не змогла ти. І мені не вдасться вже

Померти чесно. Та пора робити щось:

От він, у гнів упавши, на біду мою,

Що чув од тебе, - перекаже батькові,

А ще - Піттею-старцю, й піде зараз же

Гулять по світу слава про ганьбу мою.

Пропала б ти, та й кожен, хто близьким своїм

Лиху зробив проти їх волі послугу!

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

690] Велителько, по праву ти ганьбиш мене,

Та ці докори - твоїм болем мовлені.

Коли дозволиш, дещо тут і я скажу,

Хто душу вклав у тебе. Твоїй пристрасті

Зарадить я хотіла, не вдалось, на жаль.

Вдалося б - хист мій нині вихваляла б ти:

Про розум наш звичайно судять з успіху.

ФЕДРА

Ні правди тут, ні пільги. Мов ножем мене

Ударила - й шукаєш гарних слів тепер.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Мовчу. Одне додам лиш: хай я схибила,

700] Але не все пропало - ще врятуєшся.

ФЕДРА

Ні слова більше! Вже від тебе чула я

Поради, й до біди лиш довели вони.

Тож годі! Забирайся, та й про себе ти

Подбай: собою краще я займусь уже!

(Годувальниця відходить).

А ви, жінки трезенські з роду знатного,

Одне моє прохання звольте виконать:

Що чули тут, - ніде не розголошуйте.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Про біль твій, присягаюсь Артемідою,

Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.

ФЕДРА

710] Гаразд. А я от, перебравши подумки [130]

Всі засоби, один лиш, рятівний, найшла,

Що дітям дасть нагоду жити чесними

Й мені поможе навіть у такій біді.

Бо й Кріту не знеславлю, краю рідного,

Й перед Тесеєм, мужем, осоромлена

Не стану, лиш би душу врятувать свою.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Яке ж ти непоправне зло намислила?

ФЕДРА

Померти хочу. Тільки як - обдумаю.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Май розум!..

ФЕДРА

Ти розумна - раду кращу дай.

720] А я Кіпріду владну - це ж вона мене

Занапастила - звеселю, загинувши

Ще нині, жертва нищівної пристрасті.

Та смерть моя нещастям стане іншому,

Хто на чужих стражданнях вибудовує

Свою чесноту. Скоро, причастившися

До мого болю, він навчиться скромності!

(Входить у палац).

СТАСИМ ДРУГИЙ

ХОР

Строфа І

В надра печерні землі,

В темінь, пірнути б!

Або птахом - ген у небо

730] Легкокрило злетіти в пташиній зграї,

Щоб сягнуть Адріатики

Й далі - хвиль Ерідану,

Де в отецьку бездонну хлань

Доньки Сонця сумні, журні,

За Фаетоном ридаючи,

Сліз рясних бурштиновий блиск,

Туги сповнені, ронять...

Антистрофа І

Ген, де сади Гесперид

Солодкоспівних,

740] Там, де віти злотоплідні, [131]

Де володар глибин обриває дальшу

Суднам путь по морській воді

Й неба грань визначає,

Що на плечах Атлантових!..

Де край ложа отця богів

Грають джерела амбросії,

Де земля-благодійниця

Щастям живить безсмертних.

Строфа II

О судно білокриле! Дарма

750] 3 Кріту дальнього мчало ти

Ген по морю шумкому

Володраку мою - з оселі,

Сповненої щастя,

На весілля, що стало журбою.

З Кріту птах лиховісний

Проводжав тоді вітрило

Чи стрічав в Афінах славних,

У Муніхію, в затоці,

Лиш на берег ви ступили,

760] Корабель на прив'язі лишивши?

Антистрофа II

От Кіпріда й разить її:

Шал злочинної пристрасті

Рве їй, страдниці, душу.

Невимовного повна горя,

В шлюбному покої

В'яже зашморг на білій шиї:

Долі своєї жахнувшись,

Честь воліє врятувати,

Аніж вік ганьбою жити.

770] Силоміць із свого серця

Півжива, зціпивши зуби,

Вириває ту любов тернисту.

ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

(за сценою)

Ой-ой!..

Сюди, хто коло дому, помогти спішіть!

Володарка, жона Тесея, - в зашморгу!.. [132]

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Ну ось воно, нещастя: вже нема між нас

Велительки - в петлі тугій повиснула!..

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

(за сценою)

Ну що таке? Чому ж то не спішить ніхто

З ножем двогострим, щоб петлю розрізати?

ОДНА ІЗ ХОРУ

То що? Ввійти нам у палати, подруги,

780] Й володарку нещасну із петлі звільнить?

ДРУГА ІЗ ХОРУ

Хіба нема молодших серед слуг когось?

Надмірна пильність теж не до добра веде.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

(за сценою)

Кладіть сюди нещасну, тіло випряміть...

Гірку ж господар дому зустріч матиме!..

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Таки померла, видно, безталанниця:

Вже тіло, чую, на постелі вміщують...

Входить з вінком на голові Т є с є й .

За ним - сторожа.

ТЕСЕЙ

(до хору)

А що це тут у домі? Що за крик такий?

Служниці лементують - чутно здалеку.

Нема, щоб двері відчинити радісно

790] Переді мною - з храму ж повертаюся...

Чи що з Піттеєм (у літах же) трапилось?

Хоча й похилий, та якби покинув нас,

До тіней відійшовши, всі б заплакали.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Біда, Тесею!.. Та не старець винен тут:

Відходять і молодші - от що боляче.

ТЕСЕЙ

О горе!.. Чи з дітей хто не помер бува?

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Усі живуть. Померла - їхня матінка.

ТЕСЕЙ

Ти що?.. Жона померла? Як це трапилось? [133]

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Петлю сплела для себе - і повисла в ній.

ТЕСЕЙ

800] Звелась од туги? Болю?.. Що тут сталося?

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Сама не знаю... Щойно ж я прийшла сюди,

Тесею, щоб над горем твоїм сльози лить.

ТЕСЕЙ

Гай-гай!.. А ще й вінок он на чолі моїм...

А ще ж іду, нещасний, від оракула!..

Ану збивайте, слуги, всі замки з дверей,

Всі засуви, хай бачу скорбний образ той -

Жону, що, вмерши, прирекла й мене на смерть!

Відчиняються двері палацу. На ложі, яке оточили слуги, - тіло

Федри.

КОММОС

ХОР

О безталаннице! Як настраждалась ти!

Як постаралася,

810] Щоб дім цей,мов од грому, нині в прах упав!

Гай-гай!.. От де шал - так на життя своє

Власне завзятися, сліпо скорившися

Долі неприязній!..

Хто ж із богів, скажи, занапастив тебе?

ТЕСЕЙ

Строфа

О який біль страшний нині й мене вразив!

З-поміж мук усіх - найжорстокіша!..

На мене й