Читати книгу - "Закон Хроноса"

— Будь ласка, вийдіть уперед, пане Берінгер. Станьте посередині,— Фалькенштейн указав на кам’яне око в підлозі.

Чоловік був здоровий як бик, кремезної статури й, очевидно, надзвичайної сили. Його рухи були вивіреними, як у професійного боксера.

Георг Штангельмайєр, колишній вихователь імператора, відомий як брат Георг, зневажливо поморщився. Крізь аромат дешевої туалетної води виразно пробивався запах стічної канави. Дрібний кримінальник найгіршого штибу. Берінгер… Десь він уже чув це ім’я. Міністерський радник Натаніель Штрекер одного разу його згадував. У минулому вони з сином часто використовували цю людину для надання дрібних послуг. Але що могло спонукати Майстра запросити сюди дрібного злодюжку? Чи він, бува, не сповна розуму?

Але щойно чоловік заговорив, брат Георг зрозумів, як помилявся. Те, що, затинаючись і з натугою добираючи слова, повідомив Берінгер, спричинило в нього шок. Решта братів були вражені не менше, особливо брат Ісмаїл. За прикладом Майстра він теж зняв маску. В очах його світилася зневага, змішана зі страхом. По залу прокотився шепіт.

— Брати мої! — підняв обидві руки Фалькенштейн.— Будь ласка, заспокойтеся!

Але заспокоїти Ісмаїла Карренбауера, скарбника щойно заснованого тимчасового уряду, було не так легко. Він виступив уперед і заговорив, не запитавши на це дозволу.

— Які є докази того, що Гумбольдт випробував машину? Хтось брав у цьому участь? Чи є свідки? Звідки надійшла інформація? Кажіть!

— У мене є свої джерела,— спокійно відповів Берінгер.— Можете мені повірити, це все чиста правда.

— А якщо ваше джерело помиляється? Чому він не прийшов сам і не розповів усе це нам особисто?

— Він іще хлопчик, шановний пане. Він живе в будинку Гумбольдта.

— Ще хлопчик, зрозуміло,— розсміявся Карренбауер.— Он воно що. Діти схильні розповідати небилиці. У вас самого є діти? Немає? Так я й думав. Вони брешуть із ранку до вечора. Воістину свідок, гідний довіри.

Георга Штангельмайєра пожолобило від нешанобливого тону, що дозволив собі брат Ісмаїл. Але Майстра нелегко було вивести з рівноваги.

— Притримай свого язика, брате Ісмаїл,— спокійно сказав Фалькенштейн.— Не тобі ставити під сумнів показання свідка. Поки ми не маємо у своєму розпорядженні іншої інформації, будемо вважати, що хлопчик має рацію, і машина часу справді працює. Питання в тому, як Гумбольдту це вдалося? Брате Георг, я хотів би дізнатися твою думку.

Георг Штангельмайєр зробив крок уперед.

— Якщо чесно, у мене немає слів,— сказав він.— Я залишаю за братом Ісмаїлом право сумніватися в правдивості показань хлопчика. Але сам я схильний їм вірити. Мені залишається тільки припустити, що Гумбольдт мене обдурив. Пам’ятаєте, він сказав, що потрібні роки, щоб перейти до експериментальної стадії? Іще він заявив, що машині буде потрібно стільки енергії, скільки всьому Берліну на рік. Тепер все з’являється в новому світлі. Мабуть, у його розпорядженні є більша машина й джерело енергії для її роботи. Ця новина застала мене зненацька, можете мені повірити. Я просто приголомшений,— опустив він голову. Великий Майстер прийняв його вибачення легким кивком голови і знову звернувся до чужинця.

— Що відомо про джерело енергії, що живить машину?

Берінгер міцно стулив губи.

— Здається, це щось на кшталт кристала. Моє джерело каже, що Гумбольдт привіз його з однієї поїздки. Колись кристал був частиною великого екземпляра, знайденого біля острова Санторина в Середземному морі, і, кажуть, походить із загиблої Атлантиди.

— Атлантида? — голосно розсміявся Ісмаїл Карренбауер.— Це він вам розповів.

— Саме так.

— Тоді все ясно: ваш інформатор — брехун і фантазер. Хлопчисько розповідає вам казки. Смішно. Гадаю, тепер нам усім ясно, що думати про ці історії про подорожі в часі. Погодьтеся, таку машину неможливо побудувати.

Схоже, інші теж засумнівалися. Штангельмайєр відчув полегшення, що, однак, відразу зникло, щойно він глянув на Великого Майстра.

Фалькенштейн підняв руку.

— Не кваптеся, брати мої. Усі погляди кинулися до нього.

— Я телеграфував до Афін і навів довідки. На щастя, отримати інформацію про армію дуже легко. Врешті, мені повідомили, що Гумбольдт кілька років тому справді був на Середземному морі. Йшлося про зникнення декількох кораблів біля Санторина. Кажуть, що там він знайшов рештки якоїсь затонулої імперії. Багато вчених не виключають, що це може бути Атлантида. Одні вважають ці легенди вигадками, інші погоджуються, що перекази Платона засновані на правдивих подіях. Хтозна. Мій зв’язківець повідомив мене про зникнення геніального корабельного конструктора на ім’я Александр Ліванос і появу дивного повітряного засобу, що перетинав Гібралтар,— Майстер склав руки за спиною.— Що там робив Гумбольдт, нас зараз не цікавить. Важливо, що в нього була можливість роздобути шматок кристалу, і тепер у нього опинилося гарне джерело енергії.

— Але ми навіть не знаємо, чи пов’язане це з машиною часу,— не відступав Карренбауер.— Усе, що ми маємо,— слова цієї людини. А вони, вибачте мене за прямоту, найвищою мірою сумнівні. Нам потрібні докази.

Фалькенштейн кивнув і задумливо покрокував по кімнаті.

— Ти маєш рацію, брате Ісмаїл. Можливо, це всього лише газетна качка. Але ми не в тому становищі, щоб ігнорувати подібну інформацію. Я б не став генералом, якби легковажно ставився до подібних речей. Ключ до перемоги — завжди бути на крок попереду від ворога. Якщо бачиш, що хтось дістає зброю, нападай першим. Якщо на тебе націлилися, стріляй. Ця машина часу — небезпечна зброя. Ми не можемо припустити, щоб такі, як Гумбольдт, вільно подорожували по історії. Цілком можливо, додумається ще потрапити в день замаху. Наша мета — не дати Гумбольдту застосувати машину