Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Смак заборони 📚 - Українською

Читати книгу - "Смак заборони"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смак заборони" автора Ада Самарка. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 91
Перейти на сторінку:
тріумфально видала я.

— Тобто, це зносини через піхву?

Я нерішуче кивнула.

— Це ще нічого не значить, моя люба, адже є ще й попка.

— Так, — сказала я, не знаючи як тут брехати далі. Таке відчуття буває, коли тебе викликають до дошки на уроці алгебри. Перед тобою хвацько намальовано якийсь карколомний приклад, який потрібно розв’язати, а ти стоїш там, у сонячному класі, дивишся на дошку й зовсім не знаєш, із якого боку починати його.

— А з подружкою бавитеся?

— Так, звичайно, одного разу за годину вона потішила мене десь разів із 15…

Що я плету?!

— Ну… — такі шкідливі очиці, — це просто чудово. А твій хлопець — що ви з ним пробували?

— ВСЕ!

Альхен криво посміхнувся:

— Усе не може бути. Це я перепробував усе, а ти… Тим більше якщо, до всього, так затято намагаєшся переконати мене в своїй безневинності…

— Майже все, — перебила я, — крім ЦЬОГО, скотолозтва, садо-мазо й онанізму у ванні, наповненій шампанським, ну, і, можливо, ще чогось, про що я просто не здогадуюся.

— Ну, стосовно садо-мазо, я тобі скажу, що існує така кількість чудових речей, які можна віднести до цієї категорії…

— Я не люблю, коли мені роблять боляче.

— Ну, припустимо… А попочка?

— Мені не сподобалося. Я вже казала.

— І ротик?

— Так! — оце я вже опанувала страшними зимовими вечорами з тріскучим морозом і ревучим унітазом як свідками найвищої досконалості!

— ! горлечко?

Старий розпусник. Що він має на увазі?

— Ну… так, звичайно.

— Овва… Мене почастуєш якось?

Я мало не спасувала від цього хижого шепоту. Справа набувала критичних обертів.

— Та йди ти до дідька…

— Ні вже, я краще в якесь інше місце піду… — він відвернувся на мить, потім знову іронічно глянув через плече:

— А ти себе часто пестиш?

— Запитуєш… Мати таке тіло й не користуватися ним собі ж на благо…

На цьому наша розмова була перервана татусевою білою панамкою, що заманячіла під поруччям. Я спритно заплигнула назад на бетонну стіну й узяла Таньчині карти. Альхен тим часом швиденько заснув, накритий книжкою.

Татусь махнув мені й показав на море. Я поморщилася й замотала головою. Він пішов назад на гальку.

— А як ти себе пестиш? — прокинувся Альхен.

— По-нормальному, — буркнула я, боязко поглядаючи на Таньку. Наша бесіда, здавалося, її нітрохи не обходила. Якесь гидливо-неприязне відчуття спалахнуло в мені на мить. Хотіла б я знати, ЩО вони з нею роблять.

— Знаєш, рекомендується пестити не тільки піхву, але й анус — до виділення секрету.

— Що? — насупилась я, згадуючи, що таке анус.

— Те, що чула. Спробуй, дуже рекомендую. Не просто приємно, але й дуже корисно.

— Сам пробуй… — гмикнула я.

На його обличчі знову з’явилася ця тонка посмішечка, що більше нагадувала оскал.

— Пробую, пробую…

— Ну… зовсім дістав, — простогнала стомлена сонцем Ада, тасуючи карти. Танька зірвала квітку шипшини й досить ніжно провела нею по моїй спині.

Я стримано посміхнулася й взагалі перестала будь-що розуміти.

— А як ти ставишся до вмивання спермою? — обережно запитала я, згадуючи, як свого часу отримала таку ось теплу ляпку просто межи очі.

— Ну… — оцінюючий погляд, — тобі це ще зарано. Це років за 20–30, може, й добре буде. А поки що тобі більше підходять жіночі виділення. Ти втираєш їх у обличчя, в шию в груди, і твоє тіло стає ще довершенішим. Це дивно…

— Знаю.

Карти… карти… походила навіщось двома тузами. Танька відразу виклала купу шісток.

— А шкода, що в 93-му наше останнє побачення накрилося, — у напівмаренні сказала я, приймаючи в своє картярське віяло купку розмальованих олівцем трійок.

Альхен відразу озирнувся. Він сидів просто напроти мене. Ця тема його вочевидь зачепила за живе.

— Звичайно, шкода! Тоді, два роки тому, ти була менша… І це все мало пікантніший вигляд, кожна секунда коштувала золота… — згадуючи, він завмер із мрійливо-сумним обличчям.

— Я була дурна, — просто відповіла Ада.

— Ну, звичайно. Я ж просив тебе нікому не казати. А ти розбовкала все цій Зінці, ну, й ти не знаєш, напевне, що в мене через неї були серйозні неприємності. Дуже серйозні.

Я насилу стримувала посмішку торжества. Це була моя перша і єдина перемога над мерзотником.

— Я торік не хотів нічого тобі казати.

Я байдуже знизала плечима, поставила ногу на діагональну балку, що підтримувала тент, і продовжила гру.

Нічого не виходило.

— Слухай, а можна до тебе звернутися як до висококваліфікованого фахівця в ґалузі еротики?

— Звісно, мені дуже лестить, що ти такої високої думки про мене.

— Ну, то як би мені зробити, щоб частіше снилися еротичні сни?

— Усе життя повинне бути наповнене еротикою, по суті — перетворене на неї. Тоді й сни будуть відповідними.

— Угу.

— А інше — практика, онанізм, звичайно. Коли ти ще гаряча, поклади руку ось сюди, — наочна демонстрація, — обов’язково, щоб долоня торкалася клітора. І я думаю, що…

— А якщо важко буде заснути?

— Дурниці, після якісного онанізму, заснеш на рахунок «три». А ще є кульки всілякі

1 ... 24 25 26 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смак заборони», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смак заборони"