Читати книгу - "Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею"

— Сім років? Він же неповнолітній!

— Був неповнолітній. Дітки ростуть, знаєте.

Ну та, звичайно. З серпня минулого року…

— З мене коньяк, Валерію Яковичу. Ви видужуйте…

Ми прощаємося. І я встигаю, встигаю, встигаю крикнути, терзаючи хворе горло, увірватися перш, ніж Качка повісить трубку:

— Почекайте! Ви сказали: з конфіскацією? Це як?

— Ви дивна людина, Валерію Яковичу. Як завжди. Майно відчужується на користь держави.

— Все? Все майно? А… кулька? Ви пам'ятаєте: та кулька?!

— Яку ви йому подарували? — заспокоївшись було, Качка знову починає реготати. — Так, і кулька. На користь держави. А що, надумали викупити? Можу посприяти…

Довго стою біля телефону. Гудки в трубці. Завірюха за вікном. Відчужується. На користь. Держави.

Мені здається, скоро в залі буде аншлаг.

Завтра?

Через рік? два? п'ять?!

Ляскають вхідні двері.

— Тобі епістола! — кричить Наташка, обтрушуючи сніг з капішона й коміра дублянки. — Поминальна!

Жартові не сміюся.

— Дай сюди.

Довго дивлюся на білий конверт. Бюро Імміграції та Натуралізації.

…відчужується на користь держави.

— Лерко, ти чого? — Наталка хвилюється. Торкається крижаною рукою мого лоба. — Піднялася температура?

Мені б дуже хотілося, щоб усе виявилося маренням.

Дивлюся на конверт.

— Знаєш, Нато… Я боюся, що з цієї країни скоро доведеться тікати.

— Леро…

Завірюха стукає у вікна.