Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Няня для олігарха, Роза Фаєр 📚 - Українською

Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Няня для олігарха" автора Роза Фаєр. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 75
Перейти на сторінку:
Глава 13.

Я залишилася одна в кімнаті. Стою така біля дверей і своїх сумок та й думаю, може поки не пізно, втекти звідси. А що? Речі ще не розпаковані, нікого не має, ніхто мені не зможе завадити. Проте, це буде дуже не гарно і безвідповідально.Так,тряпка,зберися і заспокойся. Вдихаю на повні груди і починаю повільно оглядати кімнату. Дуже світло і просто. Той хто все це придумав, справжній геній. Заглядаю за штору і хочеться кричати від щастя. В мене є тераса!!! Точніше, можна на ню вийти,вона не тільки моя, але це божественно. Це моя мрія,пити чай на терасі з цікавою книжкою. Тільки заради неї, варто залишитися. Ще однією приємною новиною є наявність власної ванної кімнати. Одним словом, умови царські. Хоча моя квартира тоже не погана,але тут в сто разів краще.

Ось ті переміни,до яких я так прагнула. Десь годину мені знадобилося, щоб все розкласти і переодягнутися в зручніші речі, тобто спортивний костюм. А далі я вирушила оглянути будинок і постаратися запам'ятати усе.Після я відправилася на пошуки кухні,бо вже добряче зголодніла.

На диво,там було пусто. В плані,нікого не було. На мить,я задумуюся,а чи входить в мої обов'язки готувати сніданок, обід, вечерю. Я впринципі,вмію і це не важко,але мені ніхто цього не говорив. І, хтось же до моєї появи тут хазяйнував. Не вірю, що Сергій сам готує або поступився найняти когось. Думати я можу довго,але ситим думками не будеш, тому,я рушила до холодильника. В надії, що там знайдеться щось щоб перекусити.

Тільки но,моя голова влізла до нього,як ззаду почулися чиїсь кроки.

-Довго спите,раз не встигли до сніданку. Проте,він не входить в вартість однієї ночі. Тому,прошу, покинути будинок,бо більше тут ніхто не потребує ваших послуг,-чути жіночий голос, так би мовити, зрілий і впевнений.Я чомусь одразу відчула полегшення від того, що я тут, також,працюю,а не просто проїздом через ліжко Сергія. Ой, чому я взагалі про це подумала.

Різко повертаюся і рукою закриваю холодильник, який вже почав пікати. Шкода,що так і не встигла звідти нічого потягнути або може це й добре.

-Виглядаєш пристойно, дивно. Він,що тебе в бібліотеці підцепив,але хіба туди ходять у такому вигляді,-окидає вона мене оцінюючи поглядом. Мені враз стає приємно від того, що вона сказала про пристойність. І чомусь склалося враження, що за образом цієї холодної і неприступної вежі, ховається дуже мила жінка. Хоча вигляд її казав, зовсім,про в інше. Біла сорочка,застебнута на всі гудзики і чорна пряма спідниця нижче коліна. Туфлі на низькому,але все ж каблуці і чорні колготи. Зачіска зібрана в пишну гулю і легкий макіяж, навіть французький манікюр. Все це підтверджувало доглянутість і статус. Вік десь від п'ятдесяти до шістдесяти п'яти. По таких екземплярах ніколи не можна вгадати точно,а запитувати непристойно і краще не варто.

-Вибачте,але ви мене напевно з кимось сплутали. Я,Надія, нова няня Софії,- здається, після цього ще варто зробити реверанс,але боюся, що не вмію. По обличчі жінки видно,що її погляд починає згладжуватися і вона навіть усміхнулася.

-Маргарита Семенівна,можна просто Марго. Домоправителька,- представляється вона.

-Приємно познайомитися,-кліпаю я оченятами і думаю, що тільки таке ім'я могло підійти цій жінці.

-І мені. Нарешті,Сергійко привів нормальну жінку в цей дім,бо всі попередні мали тільки одне на думці. А дитя чим винне, росте без матері і батька майже не бачить,-на цих словах здається вона от-от пустить сльозу, але це хвилинна слабкість,-Ти я так розумію голодна, зараз,люба,я все зроблю,-починає вона рухатися по кухні.

-Може вам допомогти і я сама можу,-пропонує,а та різко повертається до мене.

-Ні. Кухня це моя територія, кожен має займатися своїми справами,-після цих слів вона кивнула мені на стілець і я чемно сіла, з нею сперечатися, зовсім не хотілося.

Десь через двадцять хвилин я вже була нагодована і ми з Маргаритою Семенівною,а просто Марго я її не могла назвати,пили чай з рулетом. Скажу вам, що готує вона чудово і лізти зі своєю допомогою, дійсно,не варто. Хоча я й непогано готую. На мить, мені здалося,наче я потрапила до батьків і мами. Вона в мене була дуже схожа на цю жінку.

-Доню, щось ти притихла,-побачтла вона зміни в мені.

-Та просто ви мені декого нагадали,-тихо кажу. І вона робить дещо неочікуване,просто обіймає мене. Стає так затишно, але ми ж тільки познайомилися.

-Ой,дитинко,не всім так щастить з батьками. От,у Сергійка вони ще живі,а толку,прости мене Господи. Я його майже виховала,а ті все по роботах,думали,що потрібно для дитини тільки саме найкраще. Але саме найкраще для дитини це увага. І він тепер не знає,як до дитини підступитися,ще й Марія так рано пішла,-сумно розповідає та.

-Розкажете мені про неї,-мені це не дуже зручно питати, але я хочу більше її зрозуміти, можливо це допоможе краще і швидше знайти підхід до Софії.

Маргарита Семенівна відсторонюється від мене і декілька хвилин просто задумливо дивиться перед собою. Бачу, що знала вона її добре і так само,як і Сергій не може спокійно про це все що сталося, просто забути. Напевно,я неправильно вчинила,що запитала,бо рана ще зовсім свіжа. Адже пройшов тільки один рік.

-Та,що тут розповідати,-починає вона, тяжко зітхаючи,-Вона з Сергієм ще в університеті познайомилася і з тих пір,вони були парою. Спочатку,як друзі, боялися признатися один одному в почуттях,-ці слова якщо чесно викликають у мене здивування і усмішку. Якось просто образ Сергія і страх,боязкість відкрити свої почуття не схоже на нього.

-Марія зробила перший крок і він одразу запропонував їй одружитися. Але все було не так просто. Все ж вони були в різних соціальних статусах. Ну,так, принаймні вважали його батьки. Хоча,на мою думку, це повна дурість. Там,де є кохання, нічого не важливо,-з цими її словами я повністю згідна.

-Марія ж була сиротою і за неї нікому було заступитися. Ітак,в один прекрасний день, Сергій пішов з дому і вони одружилися. Він довго досягав тих вершин,де зараз,але в нього все вдалося. І після цього з'явилася Софія,вона і примирила всіх.Три з половиною роки тривало їх щастя,а потім,ти напевно знаєш,що сталося раз запитуєш,-дивиться на мене і я киваю в знак згоди.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 24 25 26 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Няня для олігарха, Роза Фаєр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Няня для олігарха, Роза Фаєр"