Читати книгу - "Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл, Сюзанна Кларк"

31

С. 54. Манчестер-стрит — вулиця, розташована менш ніж у милі на північний захід від Гановер-сквер.

32

С. 56. Бонд-стрит — вулиця, відома дорогими модними магазинами (згадується, зокрема, в романі Джейн Остін «Чуття і чуттєвість»).

33

«Будлс» — один із найстаріших і найпрестижніших лондонських клубів, заснований у 1762 році лордом Шелбурном і названий на честь головного кельнера Едварда Будла.

34

С. 57. …а раптом він явить на білий світ двох драконів, білого й червоного, що нерозривно сплелися в довічній боротьбі у підвалинах цього будинку і символізують прийдешній занепад містера Ґодсдона? — Ласеллз натякає на епізод, описаний в «Історії бритів» (бл. 828) Неннія та «Історії королів Британії» (бл. 1136) Ґальфрида Монмутського. За Ґальфридом, король Вортеґірн не міг збудувати вежу — вона кожної ночі руйнувалась, — і лише Мерлін зміг це пояснити: у підніжжі, під землею, було приховане озеро, а в ньому спали двоє драконів, червоний та білий. Варто було спустити озеро, як вони негайно вступили в бій. Дивлячись на них, Мерлін виголосив своє знамените пророцтво про прийдешні біди Британії.

35

…«Простий виклад цілого Одкриття Сьв. Йоана», що належав перу Джона Непера… — Шотландський математик Джон Непер (1550–1617), винахідник логарифмів (його ім’я носить число е) і забутих, але колись незамінних під час розрахунків паличок Непера, займався і суміжними дисциплінами: алхімією, астрологією, магією (збереглася легенда, згідно з якою він видавав себе за чаклуна) і богослов’ям. Тлумачення Апокаліпсису він вважав головною працею свого життя; перекладена різними мовами, ця книга неабияк вплинула на розвиток релігійної та політичної думки.

36

С. 58. Ви закликали його, немов духа з безодні, але той не прийшов. — Парафраз із Шекспіра:

Глендауер.

Я можу духів викликать з безодні!

Готспер.

Я можу теж, і всякий теє зможе.

Та чи вони на виклик той прийдуть?

(«Генріх IV», частина перша, акт III, сцена 1;

пер. Д. Паламарчука)

37

С. 60. Я був вашим Йоаном Хрестителем, сер, і торував вам шлях! — Парафраз євангельських віршів: «Того часу прийшов Йоан Хреститель, проповідуючи в пустині Юдейській… Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його» (Мт. 3:1,3).

38

Якось він опинився в одній кімнаті з довгошерстим білим котом леді Бессборо[416]. Дролайт того дня був убраний у бездоганно чорні сурдут і штани, тому неабияк злякався, що круги, які навколо нього крадькома описував кіт, говорять про наміри сісти йому на коліна. А тому, дочекавшись моменту, коли його ніби ніхто не бачив, він узяв тварину, відчинив вікно і викинув її надвір. Попри падіння з третього поверху кіт вижив, хоч на одну лапу так і накульгував. Відтоді кіт щиро зненавидів усіх джентльменів у чорному одязі. (Прим. авт.)

39

С. 66. …у крамницю м-ра Акермана. — Рудольф Акерман (1764–1834) — англійський гравер, видавець книг і журналів з мистецтва, торговець картинами.

40

…книгу з ілюстрацією м-ра Рептона… — Гемфрі Рептон (1752–1818) — знаменитий англійський ландшафтний дизайнер і архітектор.

41

С. 67. …навпроти святого Христофора-ле-Стокса… — Церква Святого Христофора «на Біржі» — одна з приблизно п’ятдесяти церков, збудованих Крістофером Реном після Великої Пожежі 1666 року. В нашій реальності була зруйнована ще 1781 року; зараз на її місці стоїть будівля Англійського банку.

42

Крукшенки — ймовірно, видатний художник-карикатурист Айзек Крукшенк (1764–1811) та його дружина.

43

С. 68. Par excellence — тут: зразковий (фр.).

44

Вважають, що у верхів'ї глоду Мерліна ув’язнила чаклунка Німве[417]. (Прим. авт.)

45

М-р Ласеллз перебільшує. Число монарших володінь Короля Крука ніколи не перевищувало трьох. (Прим. авт.)

46

Таббс проти Старгауса — знаменита справа, яку розглядала квартальна колегія мирових суддів у Ноттінґемі кілька років тому.

Одному ноттінґемширцю на прізвище Таббс так сильно кортіло зустріти справжнього фейрі, що він думав про це днями й ночами, читав якнайхимерніші книги, аж поки не переконав себе, нібито його кучер — це фейрі.

Кучер — високий смаглявець на ім’я Джек Старгаус — настільки мало говорив, що інша челядь вважала його зарозумілим. Служив він м-рові Таббсу не так давно, а перед ним возив одного діда, такого собі Брауна, в якомусь Колдміклгіллі на півночі. І мав цей Джек Старгаус дивний хист: всяка жива душа не могла його не любити. Коли він брав у руки віжки, коні слухалися кожного його слова, забували про свій гонор і не чинили ніяких вибриків. Так, як він командував котами, ще не бачив жоден ноттінґемширець. Бува, шепне щось їм, а ті навіть не ворушаться, завмерши з виразом легкого зачудування на писку, немовбито вперше — і востаннє — в житті чують такі розумні речі. А ще він міг змусити їх танцювать. Коти з господи м-ра Таббса вирізнялися такою ж поважністю і так само добре пам’ятали про свою гідність, що й інші представники котячого роду, зате, вволюючи бажання Джека Старгауса, могли справді втнути дикі танці, впристриб на задніх лапах і з несамовитими вихилясами. І для цього Джеку варто було лиш зітхнути чудернацьки, присвиснути й щось їм шепнути.

Один із прислужників навіть сказав, що якби ж коти були хоч до чогось путящі (а вони не були), то в цьому міг би бути якийсь сенс. Користі з дивовижних талантів Старгауса не мав ніхто, іншу челядь вони не звеселяли, хіба що змушували почуватися ніяково.

Може, через усе це, а може, через трохи ширше, ніж в решти людей, посаджені очі, на прекрасному лику — напевно не знаю, — та м-р Таббс увірував, що його кучер — фейрі. А тому заходився потайки збирати про нього відомості.

Якось м-р Таббс викликав Старгауса до себе в кабінет і сказав, що дізнався, ніби м-р Браун добряче занедужав (точніше, хворів увесь той час, коли Старгаус немовбито на нього працював) і тому роками нікуди не виїздив. Тож м-ру