Читати книгу - "Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл, Сюзанна Кларк"

437

С. 390. Вільгельм III (1650–1702) — штатгальтер Нідерландів з 1672 року, король Англії (як Вільгельм III) та Шотландії (як Вільгельм II) з 1689 року.

438

Елізабет Крофт (1769–1856) — близька подруга і конфідентка Лоуренса. Її спогади, вперше опубліковані лише 1906 року, містять чимало анекдотів про сеанси портретування видатних осіб.

439

С. 443. Фольфлюрський суд — назва походить, імовірно, від середньоанглійських слів «fol» і«floury» й означає «Божевільноквітковий суд».

440

Блекфраярз («Чорні брати») — домініканський монастир в лондонському Сіті. Після секуляризації монастирів за Генріха VIII став власністю корони; саме в ньому папський легат слухав справу щодо розлучення Генріха VIII з Катериною Арагонською.

441

С. 478. …до балу в герцогині Ричмонд того вечора… — Блискучий бал 15 червня 1815 року, на якому були присутні майже всі вищі офіцери армії Веллінґтона. Його перервало прибуття самого Веллінґтона, який отримав звістку про наступ французів. Пізніше бал зобразили Байрон («Паломництво Чайльд-Гарольда»), Теккерей («Ярмарок суєти») та безліч інших письменників, художників і кінематографістів.

442

С. 518. …король Мерсії Оффа… на власному досвіді переконався, що не варто довіряти вельським сусідам. — Згідно з написаними в X столітті «Анналами Камбрії», Оффа (король Мерсії у 757–796 рр., король Східної Англії у 794–796 роках) принаймні тричі воював із сусідами-валлійцями. Побудований ним Вал проходив — там, де не було природних перепон — від гирла річки Ді на півночі до річки Вай на півдні, тобто майже вздовж усього кордону з Вельсом.

443

С. 523. Коли Стрейндж та Арабелла одружилися, Генрі служив священником у Ґрейс-Адью в Ґлостерширі… — Кларк коротко переказує події свого оповідання «Леді з Ґрейс-Адью», при цьому оминаючи ключові деталі.

444

Ще коли він був дитиною у Фейрі, ші назвали його словом своєї мови, що, наскільки нам відомо, означало «Шпак»… — Читачі роману зауважили: за поширеною, але вже спростованою етимологією, від кельтського слова на позначення шпака (а, як ми уже знаємо, мова фейрі споріднена з кельтською) походить слово «друїд». Втім, інші читачі вважають цю інтерпретацію малоймовірною.

445

За традицією, всі звикли звати його Обероном. — Див. прим. до с. 466 [в електронній версії — прим. 255].

446

С. 584. …одного з великих північних абатств, Фаунтінсу, Риво чи Гертф’ю. — Фаунтінс і Риво — цистерціанські абатства в Йоркширі, наразі це мальовничі руїни.

447

С. 585 Аендорська чарівниця — у Біблії чарівниця, яка на вимогу Саула викликала дух пророка Самуїла (1 Сам. 28: 7-25).

448

С. 606. Лорд Байрон покинув Англію в квітні 1816 року, переслідуваний усе більшими борговими зобов’язаннями, обвинуваченнями в жорстокому ставленні до дружини та чутками про перелюб, учинений із власною сестрою. — Про стосунки Байрона з його однокровною сестрою Авґустою Лі (1783–1851) та дружиною Анною Ізабеллою Мілбенк (1792–1860) судити важко, оскільки всі відомості походять від зацікавлених і упереджених осіб. Утім, інцест, радше за все, мав місце: у 1814 році Авґуста народила доньку, батьком якої вважають Байрона. Шлюб Байрона тривав з січня 1815 до березня 1816 року (фактично — до січня 1816-го, коли дружина поета поїхала до батьків і вже не повернулася).

449

…його наступної поеми («Манфред»)… — Строго кажучи, «Манфред» (опубл. 1817) є поетичною драмою і за формою наслідує «Фауста». За словами Кларк, вона не пам’ятала, що Байрон почав «Манфреда» якраз після того, як — у її світі — зустрівся зі Стрейнджем, і дуже потішилася, коли це з’ясувала. «Це для мене так досконало підходило — і я навіть не мала права на таке сподіватися».

450

С. 641. Рідотто («фоє», «місце зустрічей», іт.) — перше в Європі казино, відкрите 1638 року в крилі венеційського палацу Дондоло; ширше — (венеційське) казино взагалі.

451

Фондамента — набережна (іт.).

452

Див. лист Байрона до Авґусти Лі від 28 жовтня 1816 року. — «Здоров’я моє добре, але час від часу паморочиться в голові й я втрачаю слух… Волосся моє сивіє і не густішає; зуби наче трохи розхитуються, хоча все ще білі й здорові. Можна подумати, що мені шістдесят, а не йде двадцять дев’ятий рік».

453

С. 703. За свідченням лорда Байрона (лист до Джона Маррі від 31 грудня 1816 року)… — В нашій реальності Байрон писав до Маррі 27 грудня 1816 року та 2 січня 1817-го.

454

С. 704. Через п’ять років Байрон помер від застуди в Греції. — Тобто наприкінці 1821 року. В нашому світі Байрон помер 19 квітня 1824 року (у 1821-му він іще жив у Італії).

455

С. 775. …історію про Джона Ускґласса та будника з Уллсвотера… — Це оповідання вперше опубліковано у збірці «Леді з Ґрейс-Адью» (Кларк почала роботу над ним, пишучи останні розділи роману, але тоді ще не знала, чим воно закінчиться).

456

С. 837. Алессандро Сімонеллі — персонаж оповідання Кларк «Містер Сімонеллі, чи Фейрі-вдівець».