Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Граф Монте-Крісто 📚 - Українською

Читати книгу - "Граф Монте-Крісто"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Граф Монте-Крісто" автора Олександр Дюма. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 257 258 259 ... 351
Перейти на сторінку:
Андреа дістав із кишені портсигар, узяв звідтіля гаванську сигару, спокійнісінько запалив її і почав недбало пускати димові кільця.

— Коли ти хочеш отримати свої п’ятсот франків? — запитав він Кадруса.

— Та хоч і зараз, якщо вони в тебе.

Андреа дістав із кишені двадцять п’ять луїдорів.

— А, — сказав Кадрус, — жовтяки! Ні, таких мені не треба!

— Гидуєш чи що?

— Навпаки, я їх поважаю, та не хочу.

— Та ти ж заробиш, як мінятимеш, дурню, адже за дуката дають на п’ять су більше.

— Знаю, а потім міняйло вистежить сердешного Кадруса, а потім його загребуть, а далі йому доведеться пояснювати, які це орендарі платять йому золотом. Не роби дурниць, дитинко, давай срібняки, таляри з портретом якогось короля. Монета на п’ять франків у кожного знайдеться.

— Таж не можу я носити із собою п’ятсот франків сріблом, мені треба було б найняти носія.

— То залишиш їх у готелі, у доглядача, він чесний чоловік, а я піду по них.

— Сьогодні?

— Та ні, завтра, сьогодні в мене справи.

— Гаразд, завтра я їхатиму в Отей, то залишу в нього.

— Я можу на це розраховувати?

— Цілком.

— Річ у тім, що я хочу заздалегідь побалакати зі служницею.

— То балакай. Але на цьому край? Ти більше не будеш чіплятися до мене?

— Ніколи.

Кадрус так спохмурнів, що Андреа злякався, чи не доведеться йому остерігатися тієї зміни. Тим-то він постарався здаватися ще веселішим і безтурботнішим.

— Чого це ти так повеселів, — запитав Кадрус, — можна подумати, ніби ти вже доскочив спадщини!

— Та ще ні, на жаль! Але вже як доскочу...

— Та й що тоді?

— Одне тобі скажу: тоді друзів я не забуду.

— Авжеж, із твоєю пам’яттю!

— Ага, я думав, ти будеш вимагати від мене гроші.

— Я? Ти ба! Навпаки, я дам тобі добру пораду.

— Яку?

— Покинь тут цього персня із самоцвітом. Ти що, хочеш, щоб нас зловили? Хочеш занапастити нас обох?

— А що? — запитав Андреа.

— А те, що ти вбираєш ліврею, хочеш здаватися слугою, а на пальці залишаєш самоцвіт на п’ять тисяч франків.

— А нехай йому дідько! Ти вгадав! Знаєш, тобі треба працювати оцінювачем коштовностей!

— Авжеж, я знаюся на самоцвітах, у мене теж вони бували.

— Більше хвалися цим! — сказав Андреа і, нітрохи не гніваючись за ще одне здирство, хоч Кадрус цього й боявся, добротливо віддав йому персня.

Кадрус підніс його до очей, і Андреа зрозумів, що він розглядає грані.

— Це фальшивий самоцвіт, — сказав Кадрус.

— Жартуєш ти чи що? — обурився Андреа.

— Не гнівайся, ось перевіримо зараз.

Кадрус підійшов до вікна і провів каменем по склу; пролунав скрегіт.

— Confiteor![67] — сказав він, надіваючи персня на мізинець. — Я помилився; ці шахраї золотарі так підробляють камінці, що страшно вламуватися до їхніх крамниць. Ось іще одне ремесло, що відмирає вже!

— То що, — запитав Андреа, — уже край? Що ти ще хочеш? Може, віддати тобі ліврею, а заразом і кашкет? Не соромся, будь ласка.

— Та ні, ти, як по правді, добрий хлопчина. Більше не тримаю тебе і постараюся приборкати мою марнославність.

— Та стережися, щоб ти, продаючи самоцвіт, не влип у таку халепу, якої ти боявся із дукатами.

— Не турбуйся, я не збираюся продавати його.

«Принаймні до післязавтра», — подумав собі Андреа.

— Щасливий ти, шибенику, — сказав Кадрус. — Повертаєшся до своїх лакеїв, до своїх коней, ридвана і нареченої!

— Авжеж, — сказав Андреа.

— Сподіваюся, ти зробиш мені добрячий весільний подарунок того дня, як одружишся із донькою мого друга Данґляра?

— Я вже ж казав, що це просто твої вигадки.

— Який у неї посаг?

— Та кажу ж тобі...

— Мільйон?

Андреа стенув плечима.

— Будемо вважати, що мільйон, — провадив Кадрус, — та хоч скільки б у тебе було, я бажаю тобі ще більше.

— Дякую, — відказав Андреа.

— Я від щирої душі, — зареготав Кадрус. — Зачекай, я проведу тебе.

— Не турбуйся.

— Потурбуюся.

— Чому це?

— Тому що в мене замок із невеличким секретом; мені спало на думку завести його в себе; замок системи Юре і Фіше, переглянутий і виправлений Кадрусом. Як станеш капіталістом, я зроб­лю тобі такий самий.

— Дякую, — відказав Андреа, — я попереджу тебе за тиждень.

Вони попрощалися. Кадрус постояв на сходовому майданчику, аж упевнився на власні очі, що Андреа не лише спустився вниз, а й пройшов двориськом. Тоді він швиденько повернувся до хати, ретельно замкнув двері й, немов досвідчений архітектор, заходився вивчати план, що його намалював Андреа.

— Здається мені, — мовив він, — цей любий Бенедетто не проти був би отримати спадщину; і той, що наблизить днину, коли він запопаде п’ятсот тисяч франків, буде не гірший із-поміж його друзів.

V. Злам

Наступного дня по тому, як відбувалася оця розмова, яку ми описали, граф Монте-Крісто подався до Отея разом з Алі, кількома слугами та кіньми, яких він хотів побачити в ділі.

Ще напередодні він і не думав їхати туди, так само, як і Андреа. Спричинився до тієї мандрівки головно Бертуччо, який повернувся з Нормандії і привіз новини про дім і корвет. Дім був цілком готовий, а корвет уже з тиждень стояв на якорі в маленькій бухті з усією залогою із шести душ і, заладнавши всі формальності, ладен був хоч коли вирушити у море. Граф Монте-Крісто похвалив Бертуччо за тямущість і запропонував йому бути готовим до швидкого від’їзду, тому що хотів покинути Францію не пізніше ніж за місяць.

— А поки що, — сказав він йому, — може, мені потрібно буде проїхати за одну ніч до Трепора; я хочу, щоб мені приготували на шляху вісім підстав, аби я міг зробити ті п’ятдесят льє за десять годин.

— Ваша ясновельможність уже висловлювала таке бажання, — відказав Бертуччо, — і коні готові. Я їх придбав і сам розмістив у найзручніших пунктах, тобто в таких селах, де ніхто зазвичай не зупиняється.

— Чудово, — відказав граф Монте-Крісто, — я залишуся тут ще на кілька днів, то майте це на увазі.

Щойно Бертуччо вийшов із кімнати, щоб віддати потрібні розпорядження, на порозі постав Батістен; він ніс листа на позолоченій таці.

— А ви нащо прийшли? — запитав граф Монте-Крісто, побачивши, що він геть у куряві. — Я, здається, вас не гукав?

Не відповідаючи, Батістен підійшов до графа Монте-Крісто і подав йому листа.

— Дуже важливий і терміновий, — сказав він.

Граф Монте-Крісто відкрив його і прочитав: «Графа Монте-Крісто попереджають, що сьогодні вночі у його дім на Єлисейських Полях промкнеться людина, щоб викрасти папери, які він вважає захованими у бюрку, що стоїть у будуарі; граф Монте-Крісто настільки хоробрий чоловік, що не буде залучати до цього діла поліцію, тому що це втручання могло б дуже зашкодити людині, що сповіщає про все це. Пан граф сам може впоратися з грабіжником або через отвір у стіні, що

1 ... 257 258 259 ... 351
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Граф Монте-Крісто», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Граф Монте-Крісто"
Nazar Бандіт
Nazar Бандіт 31 березня 2024 21:48

Неперевершена книжка! Яка створює світ у який ти поринаєш з головою, де співчуваєш або ненавидиш, любиш та страждаєш, захоплюєшся та розчаровуюєся. Для мене Александер Дюма є відкриттям і дуже приємним, в подальшому однозначно буду читати його твори. Стосовно Книжки "Граф Монте-Крісто" моя оцінка 10/10