Читати книгу - "Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл, Сюзанна Кларк"

«De Generibus Artium Magicarum Anglorum» мав славу чи не найзануднішої книги в каноні англійської магії (і без того повному марудних праць). Це перший англійський трактат, де розглянуто, які саме царини магії має вивчати сьогочасний чарівник. Саттон-Ґроув нарахував тридцять вісім тисяч дев’ятсот сорок п’ять магічних галузей, кожній з яких присвятив по розділу. Саттон-Ґроув став предтечею великого м-ра Норрелла і в іншій царині: в жодному з його списків не говориться про ті чари, які традиційно приписують птахам або диким тваринам. А ще Саттон-Ґроув цілеспрямовано вилучає ті види магії, що для них існував звичай винаймати собі на службу фейрі, напр., повернення померлих до життя. (Прим. авт.)

49

Герцог Портленд, прем’єр-міністр і Перший лорд Скарбниці у 1807–1809 рр. (Прим. авт.)

50

С. 73. …чи хтось повідомляв герцога Портленда про моє перебування в Лондоні? — Вільям Кавендіш-Бентінк 3-й герцог Портлендський, маркіз Тічфелдський, віконт Вудстокський (1738–1809) — британський прем’єр-міністр у 1783 (від партії вігів) та 1807–1809 роках (від партії торі). В обох випадках був номінальним головою уряду, тоді як справжня влада належала сильнішим політикам: спершу лорду Норту і Чарльзу Джеймсу Фоксу, потім — Джорджу Кеннінґу (міністру закордонних справ) і лорду Каслрею (очільнику військового міністерства). Про двох останніх див. нижче, прим. до с. 111 [в електронній версії — прим. 69].

51

С. 75. …м-р Норрелл надіслав йому в дар вісімсот фунтів… — Понад 64 тисячі фунтів у сучасних цінах.

52

С. 77. Невдачі на війні зміняли ще гірші поразки… — Якраз коли м-р Норрелл перебував у Лондоні, а саме 7 липня 1807 року, Франція і Росія підписали Тільзитський мир, спрямований проти Великобританії. Рівно через чотири місяці російський цар Олександр І оголосив останній війну, яка тривала аж до вторгнення Наполеона в Росію.

53

С. 78. Річард Брінзлі Шерідан (1751–1816) — англійський драматург, автор «Школи лихослів’я», власник театру Друрі-Лейн, а також доволі скандальний політичний діяч, член палати громад, віг.

54

…герцогу Йоркському… — Принц Фредерік (1763–1827), другий син Ґеорґа III, фельдмаршал, верховний головнокомандувач.

55

…гравюр м-ра Роулендсона або м-ра Ґіллрея. — Томас Роулендсон (1756–1827) — англійський художник, автор пейзажів, етюдів, карикатур та ілюстрацій. Джеймс Гілрей (1757–1815) — англійський художник і гравер, відомий карикатурист. Вони намалювали безліч політичних карикатур.

56

С. 79. …міг би розбагатіти з військово-морських трофеїв… — Під час Наполеонівських воєн в Англії діяла система, згідно з якою захоплене вороже судно, торгівельне чи військове, продавали на аукціоні, а отримані гроші ділили між командами, які брали участь у нападі. До того ж, капітани отримували чверть здобичі. Ця система викликала безліч нарікань: замість того, щоб воювати з ворогом, багато капітанів полювали на його купецькі кораблі.

57

С. 80. Брансвік-сквер — розташований в районі Блумсбері у Вест-Енді. Як ми дізнаємося з першого ж розділу «Емми» Джейн Остін, там жили сестра головної героїні та її чоловік. Ім’я Емми Вінтертаун, з якою читачі Кларк познайомляться невдовзі, перегукується з ім’ям Емми Вудгаус, героїні Остін.

58

С. 83. Маляра — італійця — в Англії тоді не знали. Пізніше, набравшись сміливості в ролі протеже містера Вінтертауна, він переїхав до Лондона. — Англійці були чи не головними замовниками і покупцями краєвидів Венеції. Так, Каналетто (1697–1768), творець венеційської школи, понад дев’ять років прожив у Лондоні.

59

С. 84. Лугове Мереживко, Робін Літня Мушка і Жовтець. — Стилізація під імена прислужниць королеви ельфів Титанії в шекспірівському «Сні літньої ночі».

60

С. 86. Мадам д’Арбле (1752–1840) — у дівоцтві Фанні Берні, англійська романістка; описувала входження в життя доброчесних, але недосвідчених дівчат.

61

С. 89–90. Лемінґтон-Спа — курортне місто з цілющими водами у Ворикширі.

62

С. 97. О Lar! — У віруваннях давніх римлян лари — божества-покровителі родини, дому, землі, держави тощо.

63

О фейрі! Маю велику нужду і потребую твоєї допомоги! Ця діва померла, і сім’я бажає повернути її до життя. (Прим. авт.)

64

С. 99. …міс Вінтертаун, яка простує вузьким кам’янистим путівцем десь у похмурих горах. — Ймовірно, алюзія на шотландську баладу «Томас Римач», герой якої, подорожуючи з королевою фейрі, опиняється на роздоріжжі. Красива зелена стежка веде до країни ельфів, широкий торований шлях — до пекла, а вузька кам’яниста дорога, поросла колючим терном, — до раю.

65

Ось мертва жінка між небом і землею! Знай же, о фейрі, я обрав тебе для цього складного завдання, тому що… (Прим. авт.)

66

С. 103. Мабуть, назву її «Жаль, що з неї вийшов труп!» — Ласеллз перефразовує назву трагедії єлизаветинського драматурга Джона Форда (1586–1639) «Жаль, що з неї вийшла шлюха». П’єсу опублікували у 1633 році, але через її зміст (інцестуальний зв’язок між братом та сестрою) не перевидавали і не ставили до XX століття.

67

С. 106. Одна дама (значно розумніша від авторки цих слів) якось зауважила, що світ прихильно ставиться до молодих людей, котрі одружуються або помирають. — Із роману Джейн Остін «Емма»: «Людська природа є настільки прихильною до тих, хто потрапляє в незвичайні ситуації, що коли молода людина одружується або помирає, то про неї неодмінно говорять з симпатією» (ч. 2, розд. 4; пер. В. Горбатька).

68

С. 108. Я двадцять разів обійшла Брансвік-сквер. Двадцять! — Як підрахували прискіпливі читачі роману, міс Вінтертаун пройшла понад тринадцять миль.

69

С. 111. Він боявся опору. Був певен, що м-р Кеннінґ вдасться до сарказму, що лорд Каслрей відмовиться допомагати, а граф Четем з його ідеї просто поглузує. — Джордж Кеннінґ (1770–1827) — прем’єр-міністр Великобританії у 1827 році, міністр закордонних справ у 1807–1809 та 1822–1827 рр., торі. Він був прибічником боротьби за особливі