Читати книгу - "Алхімія, Аліна Скінтей"

Катрайн вдавано розчарувалася, на звістку що їм прийдеться знову подорожувати одним конем. Вдавано розчарувалася, що немає способу зняти чари і зовсім не вдавано вона розчарувалася, коли гільдія дала їм мапу із набагато коротшим шляхом до королівства. Аріан не мав здогадатися насправді, чим розчарована Катрайн, як і те, що Велір сприяв тому, щоб вони вирушили лише на одному коні.  

Покинув селище із достатніми припасами для подорожі, та хорошим конем, вони проїхали близько три години не розмовляючи. Цього разу Аріан посадив Катрайн позаду себе, виправдовуючи себе, що так йому ліпше управляти конем.

Подорож цього разу виявилась безпечнішою, а стежина комфортнішою. Ніякого гілля, сухого листя чи багнюки. Зелені гарні кущі, дерева, розчищена дорога. Шеллі раніше б зраділа цьому комфорту, та зараз її мозок відчайдушно чіплявся за все, що могло б сповільнити їхній шлях. Катрайн зраділа б зараз будь-якому монстру, який міг би стати їм на заваді, та все, як на зло, було дуже спокійно.

— Ми можемо зробити зупинку? — заговорила Катрайн.

— В чому річ?

— Мені потрібно в туалет, — червоніючи та все ж вона сказала те, що залишала на крайній випадок.

— Гаразд.

Аріан зупинив коня, сам з пригнув з коня й  ввічливо подав руку юній відьмі, допомагаючи спуститися. Шеллі вдячно кивнула головою, й відразу попрямувала до чагарникових кущів, щоб її не було помітно.

— Я відвернуся, не йди так далеко, — попередив її Аріан.

Катрайн не стала слухати, вона відчайдушно потребувала появи бодай якоїсь нечисті. Вона зайшла за кущі, присівши обійняла власні коліна, роздумуючи, щоб такого вткнути аби розтягнути дорогу. Мапа, яку дали в гільдії значно скорочувала подорож, і за підрахунками Аріана, сьогодні ввечері вони мали б перетнути кордон королівства її нареченого.

«Можливо в мене вже є козир і нічого не потрібно вигадувати», — погляд впав на власну долоню, де була мітка.

Втягнув літнє тепле повітря, Катрайн випрямилася, розправила свою накидку й зробила найбожевільнішу річ у своєму житті. Вона зняла із себе сорочку залишившись в короткому топіку та шкіряному корсеті. Сховав до торбини сорочку, вона хутко вийшла на стежину, однією рукою тримаючи накидку так, що нічого не було видно.

— Все гаразд?

— Так.

— Можемо рушати?

— Так.

Підійшов майже до коня, Катрайн відпустила накидку, й продемонструвала всі звабливі свої принади. Топік чудово підкреслював округлі груди та декольте.

— Що… ти… в біса… коїш?

— Не варто зараз згадувати біса! — повторила вона його слова, насолоджуючись його реакцією. — Енергетика тут негодяща.