Читати книгу - "Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста"

- Вибач, що розбудив. Не вдалося безшумно покласти картку.

- Яку картку? - питаю, бо не розумію з просоння.

- Тобі ж треба кошти на одяг та інше, - пояснює. - Ось даю їх тобі. На аркуші - пін-код. Бюджет необмежений. Можеш витрачати стільки скільки тобі потрібно, але не забувай про час. До третьої маєш бути вдома.

- Добре, - погоджуюся та чомусь питаю. - Я можу сьогодні в торговому центрі зустрітися з подругою?

- Можеш, - відповідає. - Моя умова тільки одна - аби ти вчасно була вдома.

Відчуваю у його голосі невдоволення, а також це читається у його очах, які дивляться на мене так, що аж ніяково стає. Ще не відпустило від вчорашнього.

- Добре, дякую.

- А також без дурниць, - знову попереджує та різко виходить. Вилітає з кімнати, мов вітер, залишаючи дуже тонкий шлейф парфумів.

Я переводжу погляд на тумбочку. І бачу не тільки картку для витрат, а кришталеву вазу з квітами. Рожеві тюльпани дивляться на мене. Красиві та ніжні.

Але дарма. Розумію, що Герман приніс, проте безплідно старається. Квітами мене не купити, а також словами, що бюджет необмежений. Мені від нього нічого непотрібно.