Читати книгу - "Вмій програвати, Рія Тас"

- Олю, Олю і що ти тут забула ? – запитую при цьому тримає мене за плечі, не відпускає.

- Я…я кімнати сплутала.

Хлопець нічого не говорить притягує мене ще ближче ніж було та накриває мої вуста своїми. Його рука тримає мене за потилицю, щоб не втекла. Поцілунок палкий, жадібний, спекотний, а ще я на нього відповідаю. Чорт, як так можна? Мені все це подобається. Божевілля, якесь. Це не правильно. Ні! Але я не можу нічого зробити. Руслан цілує віртуозно, вміло, власно. Ще ніколи звичайний поцілунок не викликав у мені такого спектру емоцій. 

Я лину до нього, до того тепла, що породжується. Руслан підхоплюємене за сідниці, а я огортаю ногами його голий торс. Він кладе мене на холодні простирадла. А сам нависає брилою зверху. Гладить, цілує… 

Це треба зупинити. Мізки киплять! 

- А тобі говорили, що брехати не гарно, лисичко? – перериває розпочате та говорить біля самого вуха, те чого я явно не очікувала Що? Він думає, що я, що спокушати його прийшла – Я ж бачив як твоє тіло на мене реагує і зараз теж бачу. Я завжди отрмую, що бажаю! – для мене це як відро холодної води на голову. Відштовхую його від себе та підструбую з ліжка. Усвідомлення того, що я ледь не відалася брату своєї близької подруги, приходить швидко. Ще вдень кричала, що ні, ніколи, ні за яких обставин, а зараз суперечу сама собі.

- Ти багато собі дозволяєш? – ціджу.

- А я так не думаю, лисичко.

- Тож подумай!

- Собі хоч не бреши, ти ж відчуваєш щось до мене ?

- Ти занадто високої думки про себе.

- Хмм – розглядає – Не вірю, я бачу твої палаючи очі, твоє палке тіло, яке ще хвилину тому, було гаряче як лава. Відчуваєш! Відчуваєш! - впевнено говорить кожне слово, ковзаючи по мені поглядом. 

- Як же, ти мене, бісиш! – гарчу кожне слово. 

- Ми ще побачимо, ти, ще зрозумієш, що відчуваєш до мене, сама прибіжиш -  чую вспину. Вилітаю з кімнати як ошпарена, сильно грюкнувши дверима. Одразу потрапляю у потрібні двері своєї кімнати.

Не прибіжу, ніколи не за ким не бігала і не збираюсь, а от ти Руслане це ще питання. 

- Бісить! Бісить! – говорю в тишу, а сама смакую присмак поцілунку. Емоцію беруть верх і я пачинаю терти губи. Навіщо? Щоб не відчувати його смак, а він як на зло ніби посилюється та проникає у шкіру.

З повагою, ваша Рія Тас. 

Обіймаю кожного. Дякую, що обрали мене.