Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 134
Перейти на сторінку:

Звук олівця, що впав на підлогу, повернув його до реальності. Малюнок теж упав на підлогу, з конверта випав лист, а руки Ентоні стиснулися в кулаки. Він повільно розтис пальці і вчепився у край столу.

- Я не пам'ятаю, що я там робив, офіцере. В голові ніби все помутніло, ви ж бачите, я давно вже не хлопчик, та й... Та й що це ви так дивитеся на мене? Я вам не якийсь забулдига, я велика людина!

- Казки розповідатимеш своїм дітям, МакАдамсе. Відповідай, що ти робив у "Таверні" цього ранку? - Джиммі вже перейшов на ти. У нього взагалі із затриманими була досить коротка розмова. Якщо вони не відповідали на його запитання швидко та чітко, він дуже швидко втрачав терпець і починав давити. Часом це допомагало Пінксу на допитах, але багато полісменів перешіптувалися за його спиною, вважаючи таку поведінку як мінімум непрофесійною. Що вдієш, Джиммі вважав себе безгрішним і не виносив критики. Навіть від шефа. Саме тому залишався молодшим патрульним п’ять років поспіль. 

Дідуган тим часом втратив залишки свого лиску і почав кричати, більше схожий на божевільного. 

- Після того, що сталося... Ви не розумієте! Після того, що вони зробили з моєю родиною! Вони знищили її, я більше не міг ... не міг там знаходитись, там, у своєму будинку. І я…

- Що ти?

- Я втік, офіцере, я втік.

Старий розплакався. Тоні вийшов із зали, зім'яв розмальований конверт і сунув його в кишеню, лист залишився в руці. Він знав цей гадюшник  - "Таверна". Воістину рай для п'яничок на кшталт Дону. У нього, бачте, сестру вбили. І не хтось, а маніяк. Той самий, про якого ніхто нічого не знає. Пожаліти б п'яничку, але Тоні не міг.

Таким як МакАдамс нічого спускати не можна, думав Брістоул, щосили намагаючись не перейти на біг. Його важка хода заповнювала коридор глухим відлунням. Він різко зупинився, не в силах більше чекати, і розгорнув листа. На папері тіснився довгий ланцюжок букв.

- Брістоуле!

Ентоні ледь помітно здригнувся, стиснувши в руці вщент зім'ятого листа.

- Брістоуле, зайди до мене!

Високі двері з блискучою табличкою відчинилися, запрошуючи його до кабінету шефа.

 - Шефе Япет? Ви мене викликали?

Він покрокував до просторого кабінету, обшитий панелями червоного дерева. Шеф Япет знову влаштувався за масивним столом, як завжди вусатий і червоний, наче перестиглий помідор. Біля високого вікна, притулившись до підвіконня, стояла жінка. Досить приємної зовнішності, зазначив про себе Тоні, та й пропорції обличчя нічогенькі.

- Брістоуле, сідайте. - Шеф вказав на містке крісло прямо перед собою. Ніхто не знав, скільки людей побачила його стерта оббивка. Ентоні гидливо скривився.

- Я краще постою, з нами все-таки дама.

- А ви в нас виявляється джентльмен, - з натиском сказала жінка і посунулася вперед, простягнувши Тоні руку. - Вілла Мур, капітан відділу вбивств Корваллісу. Капітан Мур очолює команду, що займається нещодавніми вбивствами в Орегоні.

- Ентоні Брістоул, портретист. Дуже приємно познайомитися, - Він потис руку капітана, що виявилася досить міцною. Світле волосся, зібране на потилиці в акуратний пучок, практично повна відсутність макіяжу, строгий діловий костюм з явно дорогої тканини і до всього важкий пронизливий погляд. О, цій леді мені треба цуратися, подумав Тоні, роблячи крок назад. Він знав цей тип жінок, владні та норовливі, проте вони були відмінними керівниками. Хоча б доти, доки твоя особиста думка не розходилася з їхньою власною. Ось тоді й починалося пекло.

- Капітан щойно прибула до нас по одній зачіпці. До якої ти маєш безпосереднє відношення, Брістоуле.

- Так? І яке саме?

- До сьогоднішнього звіту з внутрішньої бази нашого округу було прикріплено фоторобота. Того, на якому зображено можливу підозрювану по справі Ділейні. - пояснила жінка.  - Наскільки мені відомо, цей фоторобот склали саме ви.

Ентоні зробив ще пів кроку назад і півкроку вбік. 

- Все так, його складав я. Із ним щось не те? Його залили кавою та треба зробити ще один? На пам’ять не скаржуся, можу прямо зараз п'ять штук таких намалювати.

- О, ви жартівник, я бачу, - повні губи жінки розтяглися в усмішці, але очі її залишилися холодними, як крихітні кубики льоду на поверхні склянки з віскі.  - Ні, з самим портретом усе гаразд, вся річ у тому, кого ви там зобразили.

- І кого ж?

Капітан Мур перемістився ближче до столу Шефа Япета. Він уже повернувся до нормального кольору і лише час від часу протирав обличчя хусткою.

- Ми знайшли цю жінку у нашій базі. І дещо не збіглося, після чого ми звернулися до наших друзів з Корваллісу,  - Шеф кивнув у бік Мур.

- Так, як з'ясувалося, це портрет Мілісенти Коултон.

- Саме так,  - підтвердив Шеф.

-  Скажіть, містере Брістоуле, якщо ви такий жартівник, чи не поглузвали ви з нас?

- Боюся, що жодного жарту не мало місця. Хто ця жінка, Мілісента Коултон? Що з нею? Я малював зі слів свідка, вона підтвердила, що ця жінка була поруч із тілом убитої.

Ентоні зажурився. Його вичитують за портрет, з яким щось не те, і йому доводиться виправдовуватися. Його не прийняли в Академію Мистецтв - він відчував, як відтягує його кишеню конверт з ненависним листом. А вдома чекають брат із племінником і паскудною вечерею на виніс, але ж ніяк не гаряча красуня з коктейлями та відбивними на грилі.

1 ... 25 26 27 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"