Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Остання крапля, Галина Цікіна 📚 - Українською

Читати книгу - "Остання крапля, Галина Цікіна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Остання крапля" автора Галина Цікіна. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 75
Перейти на сторінку:
її знала. І ці відвідини змусили її нутрощі стиснутись у клубок.

— Оксано, що ти тут робиш? — запитала жінка, намагаючись не видати голосом свого хвилювання.

— По сіль прийшла.

Вероніка відразу вловила колючі іронічні нотки у відповіді Тарасової дружини. Жінка здогадувалася, чому прийшла Оксана. Організм автоматично наїжачився, очікуючи психологічних випадів у свій бік.

— Як минула ніч? — Кучерова трохи схилила голову вбік, ніби розглядала жалюгідне й недорозвинене створіння.

— Ясно. Ти дізналася, що вчора Тарас був тут, і прийшла влаштовувати скандал на фоні ревнощів. Абсолютно даремно. Нічого в нас не було. Ми просто…

— Я знаю, що у вас нічого не було. — Холодний, наче сталь, спокій гості вибив Вероніку з колії.

— Тоді чому…?

— Просто хотіла тобі сказати, що ти чергова іграшка в його руках.

«Почалося. Як банально: ревнива дружина приходить з’ясовувати стосунки», — спробувала опанувати себе Вероніка.

— Он воно що. Ну, дякую за турботу, — саркастично мовила вона. — Але я ще раз повторюю: у нас нічого не було й бути не може.

— Аякже. Усі його колишні коханки так думали. О Вероніко, відчуваєш себе особливою, такою собі недоступною красунею, — ядуче всміхнулася Оксана. — Я знаю, як діє Тарас, усі його хитрощі й пасточки, аби затягнути жінку в ліжко. Сто процентів: учора він приходив із пляшечкою «Шардоне» і пропонував тобі свою дружню підтримку.

«Невже це стерво говорить правду, і Тарас — просто бабій?» — Вероніці забило дух.

«Ох, Вероніко, а ти ніби й не здогадувалася?!» — іронічно прошепотіла совість жінки.

— Мені однаково, що там буде з тобою, — зморщила носа Кучерова, ніби почула неприємний запах, — просто хотіла сказати, що після всіх хвойд він завжди повертається до мене.

Вероніка не знала, як реагувати на цю образу. Та й було вже пізно. Оксана кинула на неї ще один зневажливий погляд і пішла геть.

— Ой, Вероніко, — промовила Кучерова солодким голосом, зробивши вже кілька кроків до хвіртки, — тобі варто більше бувати на свіжому повітря, а то ти якась бліда.

Вероніка не стала чекати, доки гостя вийде за ворота, і швидко зачинила двері.

«Невже ті баби на кладовищі перешіптувалися про мене?» — раптом уразила жінку ще одна неприємна думка.

Серце Вероніки вкотре за цей тиждень стислось і не збиралося послаблювати хватку.

«Ліки», — Вероніка кволо нишпорила по кишенях, намагаючись віднайти таку важливу пляшечку, але не знаходила. Перед очима знову застрибали кольорові картинки, кольнуло в лівій частині грудної клітки, а тоді все почала огортати темрява.

 

Розділ 18

 

Андрій саме встановив ялинку — дістав із комори картонну коробку зі всіляким новорічним начинням. Він сонно перебрав дощик і старі прикраси, на хвилину зупинив погляд на ялинці і врешті відсунув коробку ногою вбік, упав на диван і потягнувся по пульт від телевізора.

Відразу натрапив на чергову телевізійну рекламу:

— Так-так-так, — говорив на екрані чолов’яга таким веселим голосом, ніби щойно вжив дозу кокаїну, — у нашому магазині є все. Від викрутки до комбайна, від кахлів до люстри. Із двадцять п’ятого грудня до сьомого січня приходьте й отримайте новорічні знижки. У нас є все: від воріт і до стелі!

«Great! У них є все, може, позичили б мені ворота», — ця думка вивела чоловіка зі стану прокрастинації. Андрій заглянув у коробку з новорічними прикрасами, дістав звідти кульку, але за мить знову жбурнув її назад.

— Чорт забирай, у коробці немає моїх воріт, — вилаявся він.

Чоловік схопив куртку й вискочив на двір.

«Цього разу ти мене не відшиєш! — думав він, підходячи до сусідської хвіртки. — Ну звісно, чого їй хвилюватися, — бубонів чоловік, — у неї ж нормальна огорожа!»

Андрій ледь не налетів на жінку, що саме виходила з двору Вероніки.

— Ох, — зойкнула та, на мить її очі агресивно зблиснули, але коли вона впізнала Андрія, на лиці розповзлася усмішка. — Андрій Злий! Власною персоною! Триста років тебе не бачила!

— Привіт, Оксано, — сухо кинув чоловік.

— Ну як твоє життя? Як Штати?

— Штати як Штати. От, повернувся додому.

— Та я бачу, — промурчала жінка, оцінним поглядом ковзнувши по Андрієві.

— Вибач, але я дуже поспішаю, — спробував обійти сусідку чоловік.

— Зрозуміло, — Оксана кинула швидкий неприязний погляд на двір Вероніки.

1 ... 25 26 27 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Остання крапля, Галина Цікіна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Остання крапля, Галина Цікіна"