Читати книгу - "Дім Солі, Світлана Володимирівна Тараторіна"

— Гумконвой привіз. Капець, жахлива почвара. — Толік облизав темні

губи. — Ледь відбили в Армії потвор. Гналися аж до мукоеде ляїн ер.

Сфена з недовірою подивилася на дитину. Вона мала бліду, аж синювату

шкіру, що наче світилася зсередини. Але, крім цього, жодних змін.

Над дівчинкою застигли медичні сестри Ханум та вкрита зміїною шкірою

Ліза. Обидві пройшли випробування ритуалом у якості резонаторів. Ханум не

виявила жодних здібностей. А от щодо Лізи Сфена ще сподівалася. Упритул до

дверей стояв Белокун. Він щось запитав, Ліза стенула плечима й показала на

порожній шприц і свою руку. На слизькій зеленуватій шкірі виднівся укус.

Белокун звів брови — і цього було достатньо. Ліза вибігла в коридор і вже за

мить повернулася з іншим препаратом. У шприці виблискував суєр. Вони

накачували дитину «фактором З». Слідом за Лізою зайшов Толік. І це вже було

зовсім дивно, враховуючи вік і вагу дитини. Але те, що відбулося

за кілька хвилин, стало несподіванкою не тільки для Сфени, а й для всього

персоналу Медичного. Попередній укол подіяв. За першого наближення Толіка

дитина затрусилася. Її шкіра вкрилася пухирями, які запульсували суєрним

світлом. Толік схопив дівчинку за ноги, Ліза спробувала оголити руку для

наступної ін’єкції. Лише Ханум та Белокун залишилися стояти. І раптом дитина

вигнулася і пронизливо завищала. Сфена відсахнулася від віконця. За мить об

стіни вдарилося щось важке. Коли вона знову подивилася, на підлозі лежали Ліза

й Толік. Медична сестра перетворилася на величезну порцелянову ляльку. Її

обличчя розбилося. Шматок із широко розплющеним оком дивився просто на

Сфену. Толік отримав голову ведмедя. Він теж не рухався, але його груди

здіймалися. Руки дівчинки вкривали великі кристали отруйної солі.

У дверях з’явилося бліде обличчя Белокуна. Він наказав викликати

охорону. Ханум залишилася стояти над дитиною. Вона щось шепотіла. На свій

подив, Сфена впізнала літанію з обряду Діви, яку записала Іфігенія Кіммерицька.

У коридорах з’явилися інші люди, Белокун елегантним жестом відкинув волосся

і привітно кивнув Сфені, наче зрадів її появі.

— Дуже-дуже цікавий екземпляр.

— Ви кололи їй суєр?

— У неї цікава здатність до засвоєння. Може накопичувати суєр, а потім

віддавати іншим. Діє наче стовідсоткова суєрна буря. Її доторк призводить до

миттєвих мутацій. Ходімо, поки тут усе приберуть, — сказав Белокун так, наче

Ліза завжди була лише порцеляновим сміттям. «Зі своїми дурними

експериментами він залишиться без персоналу», — подумала Сфена. Замість

того, щоб іти у свій кабінет чи на місток, Белокун завів її до афізи, у якій вона

кілька днів тому викрила Талавіра.

— Що там в Ак-Шеїх? Ви отримали розвіддані? — Очільник Станції

понишпорив по полицях.

— Мені не вистачає Зіниць. Щойно розбилася одна з них. Без Зіниць я не

можу забезпечити нормальний зв’язок. Але кілька хвилин тому інформатор

повідомив, що Талавір пережив напад у Дешті, на старовинному кургані. І якусь

маячню про те, що тепер його напевно забере джадал. Точніше не поясню.

Агента було ледь чутно.

Белокун слухав у пів вуха. Сфену це не здивувало: вона знала про зв’язок

між очільником Матері Вітрів і Талавіром. Белокун у будь-яку мить міг

торкнутися бакаси й зазирнути в думки відісланого Старшого Брата, краще за

будь-кого дізнатися, що з ним там відбувається.

Гавен Белокун нарешті знайшов, що шукав. Він акуратно зняв з полиці й

передав Сфені важку коробку. У тій щось заворушилося, і Сфена ледь її не

випустила.

— Обережно! — Белокун висмикнув у неї пакунок і відкрив кришку. На

його обличчі заграла дивна посмішка. — Вірю у твій талант встановлювати

зв’язок.

Сфена проковтнула гірку слину. Невже він натякає на звіт Язику?

Белокун витяг із коробки банку з бакасою. Сфена відсахнулася. Ось що він

задумав. Белокун хоче, щоб вона торкнулася бакаси і зв’язалася з манкуром

Талавіра, щоб бакаса витягла суєр із неї, а не з нього.

— Засовуй руку.

Сфена подумала про ритуал. Сьогодні вона вже куштувала суєр. Тепер

жаба забере свою порцію. Може, це врівноважить суєр у тілі, і вона уникне

додаткових змін, а може, і навпаки. Сфена засукала рукав і торкнулася слизької

шкіри.—Ай! —скрикнула вона й спробувала витягтируку. Щось було нетак. До

того вона вже раз торкалася бакаси. Ефект був блискавичним, наче переносишся

в інше тіло, бачиш чужими очима, відчуваєш чужі емоції. Цього разу її руку

пронизав біль. Белокун міцно натиснув на її передпліччя. Жаба в банці

прокинулася й щелепами вчепилася в зап’ясток жінки. Спершу Сфені здалося, що жаба висмоктує її кров, але потім вона побачила, як під шкірою щось

рухається.

— Стій спокійно і слухай, ти ж за цим сюди прийшла? Винюхувати?

Очі Сфени розширилися від здивування та болю.

— Невже ти думала, що я не дізнаюся про твою маленьку подвійну гру?

Белокун послабив хватку.

— Ви запустили мені манкур! — Вона не могла в це повірити. Шкіра на

руці палала. Краї рани були наче зашиті, а під шкірою вгадувалося ворушіння.

— Ага. — Белокун посміхнувся й обережно потер спинку жаби, намацав

якусь точку й сильно натиснув пальцем. — Ти думала: Белокун збожеволів?

Дасть якійсь вискочці з материка, дочці ворога народу, себе обіграти? Втрачає

контроль над Станцією? Насправді я його тільки встановлюю. — Ніготь

занурився в слизьку плоть. Сфена відчула, як електричний сигнал пронизав її

руку. Манкур почав прогризати ходи під шкірою, а Белокун через доторк до

жаби отримав контроль над її тілом. Біль дістався горла, жінка з подивом і

жахом усвідомила, що не може кричати. Вона кілька разів, як риба, розтулила й

стулила рота, але звуку не було.

Не виймаючи пальця, Белокун заплющив очі й напружив лоба. Своєю

волею він паралізував її тіло й наче ґвалтував свідомість. Белокун