Читати книгу - "Дев'ять кіл Пекла і ти - моя, Артеліна Грудень"

Я боявся запізнитися. Еля - дівчина імпульсивна. Могла переконати подругу і втекти від мене. Вітими сходами я буквально злетів і лише біля дверей у віп-кімнату змусив себе зупинитися, щоб перевести подих. Не вистачало постати перед дівчиною схвильованим йолупом, який летів до неї через пів міста, всупереч усім правилам руху. 
Серце стукало в грудях, але варто було мені увійти, як воно заспокоїлося і запрацювало повільніше. Моя колюча кароока принцеса сиділа на диванчику, підібгавши під себе стрункі ніжки. На ній був одягнений той самий строгий діловий костюм, що й раніше. Еля не виглядала як клієнт нічного клубу. Їй би скоріше підійшло амплуа суворого керівника.
- Добрий вечір, Костянтине Веніаміновичу.
Еля намагалася триматися професійно, але її погляд був трохи розфокусований. Не п'яна, але й не твереза. Я пам'ятаю Елю такою... у ці моменти їй хочеться драйву, пригод і вітру.
- Добрий, Еліно. Ходімо?
- Куди? - здивувалася вона, але опустила ступні в туфлі й піднялася з дивана.
- На вулицю. На нас чекає нічне місто.
- І довга бесіда?
Я знизав плечима:
- Вирішувати тобі.
Невже Еля згадала мене? Було б непогано. Можливо, розібравшись у минулому, ми б могли... Ось тут я розгублювався. Що могли? Почати все спочатку? Забути і рухатися далі, будуючи спокійні робочі стосунки? Чи знову стати коханцями без зобов'язань?
У клубі було гамірно і багато народу, я інстинктивно притиснув до себе Елю, щоб її ніхто не зачепив. Аромат пачулі та бузку переплітався з чимось пряним, і я мимоволі зробив глибший вдих.
- Це Gucci Guilty Pour Femme. Ви постійно мене нюхаєте. Може мені подарувати цей парфум Марії?
Нотки ревнощів і невдоволення Еля навіть не намагалася приховати, а я не зміг утриматися і не посміхнутися. Ось значить, що тебе привернуло до клубу. Моя кароока виявилася властивицєю.
Чекай, звідки вона знає ім'я Малої? Посмішка зникла, а я пильно подивився в обличчя Еллі.
- Не варто, їй вони не пасуватимуть.
Я обов'язково дізнаюся все, але не в цьому галасливому клубі, а в більш спокійному місці. Тим паче до моєї машини залишилося вже не так і далеко. проходячи повз барну стійку, я кинув бармену кілька великих купюр.
- Це багато. Ми пили тільки каву! - обурилася запаслива моя.
- Еля! 
- Мовчу. 
Еля і мовчання - це неможливе. Цікаво, чи надовго її вистачить?
Хвилин на п'ять, не більше. Варто було нам сісти в салон автівки і ввімкнути радіо, як дівчина одразу ж додала гучності і почала підспівувати Аеросміту. 
Хаммер розсікав вулиці нічного Києва і віз нас до мене додому. Це рішення прийшло до мене спалахом. Якщо Еля впізнала в мені Тана, то ховатися більше немає сенсу. А якщо ні, то час розставити все на свої місця. 
Відкрите вікно дарувало прохолодний вітер, і я не на жарт побоювався, що ми захворіємо. Тільки обличчя моєї норовливої сяїло від щастя. Вона виглядала безтурботною і не задавала незручних запитань. Еля взагалі тільки посміхалася і неголосно підспівувала. Її позитивний настрій передався і мені. Не хотілося торкатися складних тем, ворушити минуле, хотілося насолоджуватися цим вечором, атмосферою і близькістю з кароокою.
Мені шалено хотілося знову зробити її своєю. Стиснути в обіймах і цілувати не перестаючи. Я здоровий чоловік, а вона до біса приваблива і бажана для мене жінка. Моя реакція природна. То чому ні? Навіщо стримуватися?
- Костянтине Веніаміновичу, а ви можете зробити заради мене одну річ?
Заінтригований. Пригальмувавши на світлофорі, я обернувся до дівчини і відповів:
- Можливо. Залежно від того, чого ви хочете, Елю. 
- Не зустрічайтеся більше з Марією.
Добре, що ми стояли, і я не вів машину. Мені просто не вірилося в почуте. Так прямолінійно? Без жодних прелюдій? Нічого не пропонуючи і не обіцяючи натомість.
На світлофорі загорівся зелений, а я так нічого і не відповів.
 - Не зможете? У вас плани на цю дівчину?
Мені зовсім не подобався тон Елі. Вона злилася.
- Ви ж у курсі, що вона чужа наречена? У неї весілля незабаром!
Кароглазка, склала руки на грудях і войовничо подивилася на мене. 
- Погуглили чи знайомі з Марією? 
З того, як замовкла дівчина, не знаючи що відповісти, я здогадався і запропонував інший варіант:
- Або знайомі з нареченим?
Мені зовсім не подобалося сімейство Кримових. Амбітні, які звикли брати нахрапом і хитрістю. Вони не цуралися вдаватися до брудних методів у бізнесі. А років десять тому їх і зовсім звинуватили у відмиванні грошей, але старший Крим підметушився і виграв суд. 
Дивно, як батько Маші та Рем дали благословення на цей шлюб. Більше мене зараз хвилювало інше: звідки Еля знає цю родину?
- Прогуглила! Нікого я не знаю. Невже ви готові влізти в серйозні стосунки двох людей? 
Розмова завела нас кудись не туди. Мені зовсім не кортіло сваритися з Елею і обговорювати Малу з її нареченим теж. Я взагалі найменше всього хотів зараз базікати.
- Марія - це молодша сестра мого найкращого друга, і я не збираюся уникати її товариства, але між нами немає і ніколи не було кохання, - відрізав я, закриваючи, як мені здавалося, назавжди це питання. 
- Вибачте мене, Костянтине Веніаміновичу. Ви не могли б висадити мене біля метро?
- Ні.