Читати книгу - "Племінниця графа Бейлі , Маїра Цибуліна"

Герцог Нортон попросив у міс Вотерс прощення і вирішив краще піти від гріха подалі. Щоб розрядити напругу в їдальні, леді Бейлі розповіла смішну історію. Після обіду Лілі пішла в свою кімнату, щоб відпочити. Адже останні кілька днів вона ночувала спочатку на кораблі, а потім і в кареті, і була сильно змучена.

- О, Грегоре, як я рада, що наша Лілі така гарненька і добра дівчинка! - вигукнула леді Бейлі, коли двері за внучкою зачинилися і вони залишилися одні за столом. – Вона така ж красуня, як і наша покійна Розалінда. Лілі – її повна копія. Я так переживала, що вона виявиться сірою і непоказною мишкою.

- У пансіонаті їй дали чудове виховання. У неї чудові манери.

- Це прекрасно.

Грегор встав з-за столу. Він підійшов до буфету, і налив собі свого улюбленого бренді.

- Я вам так вдячний, матінко, - мовив він, зробивши кілька ковтків, - що ви взяли на себе ту непросту розмову з Лілі.

- Грегоре, це було не складно. - Леді Бейлі уважно подивилася на сина. - Ми ж не знали про її існування. Про те, що Розалінда народила в Америці дитя. Ти дізнався про це тільки два місяці тому, але мені повідомив це, однак, тільки два тижні тому, щоб не засмучувати мене, у випадку, коли б всі ті отримані детективом факти, виявилися б лише примарною надією.

Матильда піднялася з крісла і підійшла до буфету. Наливши собі в стакан трохи рому, вона випила його одним ковтком. Відчувши, як по жилах повільно стало розповзатися тепло від напою, графиня сіла назад в крісло.

- У той момент, коли ти мені повідомив про існування дочки Розалінди, моє життя перевернулося з ніг на голову! Вже вісімнадцять років, як я бабуся! Просто не віриться в це! Це величезне щастя для мене, мій любий сину. І для тебе теж. Я знаю.

- Звичайно, матінко, - погодився він. - Через стільки років ми знайшли рідну кровиночку нашої дорогої Розі!

- Дякувати треба за це Господа нашого Бога. Це він через стільки років повернув Лілі в нашу сім'ю! Тільки завдяки йому, крихітка зараз з нами, в безпеці і любові. Не уявляю, що б було з нею зараз, якби той детектив, якого ти найняв тоді, не знайшов все-таки її.

- Так, мамо, ви маєте рацію. Той детектив, якого найняв мій покійний батько і ваш чоловік, зумів дізнатися тільки те, що Розалінда померла під час пологів. А Джеймс Вотерс був убитий в перестрілці в якомусь барі. Про те, що дитина залишилася живою він не дізнався нічого. Тому ми вирішили, що дитя Розалінди померло разом з нею.

«Вибачте мені, матінко, - задумався Грегор, - за цю брехню. Але так потрібно. Так краще для вас. Краще для вашого спокійного серця. Брехня іноді буває краще правди».

Матильда глибоко зітхнула і продовжила далі:

- Та й ти також не знав про існування  Лілі, милий.

«Ще як знав! - подумки картав себе граф Бейлі. - Ще й як знав! Але вам краще буде не знати того, що знаю я».

- На наше велике щастя, детектив, якого я найняв два роки тому, - продовжив Грегор брехливу історію, - дізнався, що сталося насправді з дитиною Розі. І завдяки йому ми її знайшли, хоча і стільки років по тому!

- Розалінда вчинила дуже нерозумно і необачно, втікши з тим Вотерсом, - продовжила Матильда, зітхаючи. - Я їй цього досі не простила. І не думаю, що зможу в найближчому майбутньому тепер, знаючи, що з її вини наша маленька Лілі всі ці роки прожила в тому убогому пансіонаті, не відаючи, що у неї є рідні, які також не відали, що вона взагалі існує в цьому світі.

- Мамо, не треба в усьому звинувачувати Розалінду, - спробував Грегор захистити покійну сестру. - Вона не знала, що так все буде.

- Не треба її захищати, Грегоре! - розлютилася леді Бейлі, чи то на сина, чи то на покійну доньку. - У всьому тому, що трапилося винна тільки вона одна!

«Насправді, люба моя матінко, у всьому, що сталося з бідною Розі, - подумав Грегор, - винен тільки ваш покійний розбещений чоловік і мій батько».

***

Лілі прокинулася рано вранці. Вона почувалася бадьоро. Схопившись з ліжка, вона відчинила занавіски на вікнах і відкрила французьке вікно. Забувши надіти що-небудь на ноги, дівчина вибігла на балкон босяком. Він був величезний. Білі перила були настільки красиво оздоблені і так гармонійно вписувалися в цю обстановку, що вона на хвилиночку завмерла на місці, милуючись картиною, яка їй відкрилася. Виявляється, її кімната виходила вікном на сад. Він був надзвичайно гарний і величезних розмірів. Тут були різні дерева, які Лілі навіть не бачила ніколи у своєму житті. Також вона зауважила дивні чагарники, акуратно підстрижені, які тягнулися вздовж доріжок. Опустивши голову вниз, дівчина побачила під своїм вікном троянди, різних розмірів, кольорів і видів. Білі, жовті, червоні, рожеві і бордові кольори переплелися в єдиний колір щастя і любові. Лілі дивилася на них і вдихала їх аромат, опершись ліктями об перила.