Читати книгу - "Charmed.Rebirth Of A Legend.Part 1., Prosto Chelovecek"

ГЛАВА 24. СПИС ДОЛІ. ТРЕТЯ ЧАСТИНА.

Гаргуль сидів на масивному троні з чорного каменю, очікуючи вістей від Гнолла. Його довгі пальці нервово стукали по підлокітнику, а темна енергія час від часу пробігала по його шкірі.

Раптом повітря в кімнаті загусло, і простір наповнився густим сивим димом. З тіні вийшов Дрейзі, його обличчя було похмурим.
— Гнолл мертвий, — сухо повідомив він. — Чародійки…

Він не встиг договорити. Гаргуль з ревінням метнув у нього вогняну кулю.
Дрейзі зойкнув і розчинився у темряві, зникнувши так само раптово, як і з’явився.
— Прокляття!!! — заревів Гаргуль, зводячись на ноги. Його очі спалахнули червоним. — Цих відьом треба перехитрити!!!

Він тричі плеснув у долоні. Кімнату заполонив густий зелений дим, у якому замерехтіли темні тіні. Коли дим розвіявся, перед Гаргулем з’явився Дроу.

Темношкірий ельф, одягнений у темно-сріблястий плащ, низько схилився. Його гострі вуха насторожено сіпнулися, а вузькі очі холодно дивилися на демона.
— Викликали? — його голос звучав, немов шепіт вітру в підземеллях.

Гаргуль уважно подивився на ельфа.
— Ти володієш швидкістю, орієнтуєшся в печерах і маєш хитрість лиса… — демон говорив повільно, розтягуючи слова. — Саме тому ти здобудеш для мене третю частину Списа Долі.

Дроу злегка звів брову.
— Але… — почав він.
— На нього також полюють Зачаровані, — перебив його Гаргуль. Його голос став різким, мов лезо. — Якщо ти зможеш знайти Списа, забрати його і ліквідувати відьом, ти правитимеш зі мною світом.

Очі Дроу спалахнули зацікавленням.
— Звучить привабливо, — посміхнувся він, відкинувши капюшон. — Де він?

Тим часом у Школі Магії…

Фібі схрестила руки на грудях, втупившись у Леона.
— Отже, де шукати третю частину?
Леон обережно поставив Спис біля столу.
— Спис сам вкаже, — відповів старійшина.
— Хто хоче трав'яного чаю?
— Ми! — одностайно відповіли сестри.

Леон усміхнувся і вийшов з кімнати.

Через двадцять хвилин він повернувся із підносом, на якому стояв срібний чайник і десять порцелянових чашок.
— Ви ж не проти меду? — уточнив він, розливаючи чай.

Чародійки тільки знизали плечима.

Але щойно він почав наливати останню чашку, Спис, що стояв біля столу, раптово засвітився.
— Таааак, почалося… — пробурмотіла Пайпер, відкладаючи чашку.

Спис випромінював яскраве синє світло. Спочатку воно було м’яким, але за секунду стало настільки сліпучим, що довелося примружитися.

Раптом артефакт почав обертатися навколо своєї осі, і світло, яке виходило від нього, почало набирати форму.

Перед ними виникла карта.

Засніжені гори, мальовнича долина з водоспадами, кам’яне військо, глибока печера…

Фібі заворожено дивилася, не в змозі відвести погляд.

А потім карта зникла так само різко, як і з’явилася, а Спис глибоко застряг у підлозі.
— Вау… — видихнула Пейдж.

У цей самий час, у темних надрах підземного світу…

Дроу з легкістю перестрибнув через потоки лави, приземляючись біля Гаргуля.
— Де саме знаходиться третя частина?

Гаргуль спрямував погляд у магічне відображення світу, що тремтіло у повітрі перед ними.
— В Гімалаях, — пробурмотів він, розглядаючи зображення засніжених вершин.
— Конкретніше?
— В долині Шамбала. У Печері Ардару.

Дроу звів брови.
— І що, мені просто зайти туди й узяти?

Гаргуль хрипко засміявся.
— Якби все було так просто…
Він провів кігтистою рукою по повітрю, візерунок змінився: перед ними з’явилися моторошні воїни з каменю, які стояли рядами, наче статуї.
— Спис охороняє Ліч, а також його кам’яна армія Ардарів.
— Ліч, значить? — Дроу задумливо почухав підборіддя.
— Для всіх частин Списа є одна умова, — продовжив Гаргуль. — Його може здобути лише та людина, яка має чисту душу… і яка здатна пожертвувати життям брата.

Дроу примружився.
— Тобто мені навіть не доведеться ризикувати?

Гаргуль кивнув.
— Ти почекаєш, поки Зачаровані заберуть і з'єднають його. А тоді вкрадеш Спис і знищиш відьом.

Ельф ледь усміхнувся.
— Зроблю все, що накажете.
І, не чекаючи відповіді, він розчинився в зеленому тумані.

— І що це все значить? — запитав Джон Констянтин, нахмурившись.
— Спис вказав, де шукати третю частину, — спокійно відповів старійшина, все ще тримаючи в руках артефакт.
— І де ж її шукати? — запитала Фібі, поглядаючи на Леона.
— Третя частина Списа Долі знаходиться в Гімалаях, у країні Шамбала, — відповів Леон, відкриваючи старовинну книгу і ставлячи її на стіл перед усіма.
— Але ж… — Пайпер підняла брови, здивована. — Шамбала — міф!

Леон, не зважаючи на зауваження, продовжив:
— Шамбала — це міфічна країна, але це лише половина правди. Вона існує, хоча і прихована від світу. Це місце, де переплітаються міфи та реальність. Там, у Печері Ардару, зберігається частина Списа Долі. Охороняє її Ліч зі своєю армією Ардарів.
— Тобто армія Анубіса була лише розігрівом і невинними янголятками? — запитала Прю з іронією в голосі.
— Ліч… — почав Леон, його голос став серйознішим, коли він згадував цього страшного ворога. — Ліч — це надмогутній людський маг, який вже багато віків служить темним богам і використовує свою магію для темних цілей. Його заклинання створені в угоду темряві, і він став одним з наймогутніших істот, яких колись бачив світ. Ліч може жити віками, хоча йому не даровано безсмертя.
— Але як це? — запитала Фібі, не стримуючи здивування. — Як він зміг жити так довго?

Леон підійшов ближче до них і пояснив:
— У стародавніх міфах згадується істота, що колись була людиною, але уклала угоду зі Смертю і змогла вирватися з її обіймів. Ліч більше не людина. Він став потворою, зберігши лише зовнішні риси людини, але його сутність — це жахлива істота, що пожирає знання. Він більше не потребує їжі, його єдиний голод — це голод до знань.
— Але він може жити вічно? — запитала Пайпер, стараючись зрозуміти.
— Ні, — відповів Леон. — Безсмертя йому не даровано. Ліч обдурив саму Смерть. Він сховав договір з нею в особливому предметі, Філактелії. Це артефакт, який зберігає його життєву силу або хоча б частину її. І якщо Ліч втрачає свою фізичну оболонку, він може відродитися, якщо буде поблизу свого Філактелія.
— А як знайти Філактелій? — Фібі, почувши це, одразу запитала, її голос тримав напругу. — Якщо ми хочемо знищити Ліча і його армію, нам треба знищити його життєву силу, а це означає знищити Філактелій.

Леон кивнув і відповів:
— Ліч не такий наївний, щоб залишити свій Філактелій далеко від себе. Знайшовши Списа, ви знайдете і Філактелій. Він захований десь поблизу. Бальтазаре, та сокира, яку ви здобули, вбивши Гнолла, твоя. Зверни увагу на гравіювання на ній — тепер замість "GNOLL" вигравірувано "COLE". Це не випадковість. Філактелій має бути поблизу.
— А як ми потрапимо до Гімалаїв? — запитав Коул, його обличчя виражало легкий сумнів. — Літаком? Вертольотом? На драконах? Килим-літак?
— Навіщо все ускладнювати? — відповів старійшина, відводячи погляд від розмови і уважно глянувши на нього. — Гімалаї блокують сліди магії, тому...
— Ми можемо просто туди перенестися, — перебив його Леон, посміхаючись. — Не до Шамбали, але до підніжжя гір. Гімалаї будуть блокувати будь-яку магію, тому ми не можемо використати магічні способи на всьому шляху. Вдягайтеся тепліше, в горах холодно.
— А як з армією Ардарів? — запитала Пайпер, не впевнившись, що все йде згідно плану.
— Знищивши Філактелій Ліча, — відповів Леон. — Як тільки ви знищите цей артефакт, армія Ардарів зникне, бо Ліч більше не зможе командувати ними.

Ван Хелсінг, який мовчав до цього моменту, нарешті заговорив:
— Що ж, — сказав він, поглядаючи на всіх, — вдягаймося тепліше і вирушаймо.

Через двадцять хвилин усі стояли в залі, вдягнені в теплий одяг, готові до подорожі. Тільки старійшина залишався на місці, здаючись поглиненим своїми думками.
— Я пошукаю більше інформації, — сказав він їм, відволікаючись від своїх справ. — Якщо будуть ускладнення, ви знаєте, де мене знайти.

Зала раптово освітлилася яскравим білим світлом, і через кілька миттєвостей вона порожніла. Тільки старійшина залишався, занурений у тишу, що огорнула його, коли всі вирушили в подорож.