Читати книгу - "Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля"

***

— Петрику, глянь, правдоподібно? — Оксана відкинулася на стільці і самовдоволено посміхнулася чоловікові, що вольготно вмостився в кріслі біля вікна. — Я намагалася писати так, наче це мала дурепа писала.

Петро відірвав погляд від динаміка, який саме налаштовував. Швидко перечитав листування “Кіри” і Ярослава Старицького, що вела від імені племінниці його дружина, кивнув і знову повернувся до свого заняття.

— Отож, ти впевнений, що цей Олег зараз в цього хлопця? — запитала Оксана, вимикаючи ноутбук.

— Мгм… — невпевнено буркнув Петро, але потім повторив. — Так, люба, на сто відсотків. Я тобі більше скажу, скоріше за все, що ця переписка — це ініціатива цього Журавля.

— Прилетів на наші голови! — обурено прошипіла жінка. — Ти думаєш, він не відступить?

Петро закінчив налаштування динаміку, відкинувся в кріслі, обдумуючи слова, що збирався промовити. Оксана терпляче чекала, доки Петро порушить тишу.

— Він затятий, увесь в батька, — нарешті промовив він. — Гени… Їх пальцем не розчавити. Я думаю, що нам доведеться радикально вирішувати цю проблему, інакше наші плани… Словом, це той випадок, коли мета виправдовує усе!