Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах 📚 - Українською

Читати книгу - "Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах"

770
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах" автора Джеремі Стронг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 27 28
Перейти на сторінку:
нам узяти її з собою, хіба не так?

— Не дозволять. Ми мусимо пронести її контрабандою.

Тіна знову кивнула:

— Ага. Раз плюнути. Пронести контрабандою на Міжнародні ігри здоровенну собаку. Яка дрібничка!

Ми обоє у розпачі застогнали й попадали знову на ліжко.

11. Місіс Акані завдає удару у відповідь!

Виконати першу частину задуму виявилося доволі просто. Ми запхнули Стрілку до найбільшої Тіниної торбини. Нам потрібно було тільки ховати її голову, коли поблизу були мої батьки, і стежити, щоб вона мала чим дихати. Оскільки це була Тінина сумка, батьки не ставили зайвих запитань, хоч моя мама якось дивно глянула на Тіну і сказала, що та, мабуть, набрала з собою повно різних перекусок, якщо їй знадобилася така величезна сумка.

— А ще я туди поклала свій плащ, — пояснила Тіна. — На випадок дощу.

Стрілці дуже сподобалося ховатися в Тіниній сумці. Проблема полягала лише в тому, що їй постійно хотілося гратися в гру «Визирни і знову сховайся». Доводилося іноді з цим боротися. Проте ми вже сиділи в машині, що прямувала на ігри, і нам із Тіною було доволі весело. Ми сиділи на задньому сидінні авта, перехрестивши на щастя наші пальці, ноги, вуха, очі й майже все решту.

І раптом Стрілка почала скімлити.

— Що це за звуки? — запитав тато.

— Які звуки? — перепитав я.

— Такі, скигління.

— Мабуть, це вітер свистить за вікном, — припустив я, а Стрілка знову заскавуліла.

Тато пирхнув:

— Мені це нагадує Стрілку, якщо хочете знати. З нами ж на борту немає Стрілки, га? — і він засміявся, бо це був жарт, тож я теж засміявся і почав йому підігравати.

— Ага, де ж наша Стрілка? Може, тату, під капотом?

— Ні, вона вчепилася своїми лапами за дах, — реготав тато. — Ха-ха-ха!

Стрілка зненацька вистромила голову й завила:

— У-у-у-у-у-у!

— Це Тіна, — поспіхом пояснив я. — Удає із себе Стрілку.

— У-у-у-у-у! — люб’язно підхопила Тіна.

Я чудово розумів, що означає це скавуління. Стрілка намагалася сказати нам:

— Я хочу пісь-пісь!

Я у відчаї зашепотів Тіні:

— Ми мусимо забрати Стрілку з авта і сумки, щоб вона могла подзюркати.

Тіна прошепотіла у відповідь:

— А що ж нам робити? Виставити її з вікна?

— Не будь дурною! Прикинься, що тобі потрібно в туалет, і візьми її з собою!

— Треве, коли я ходжу в туалет, я не беру з собою величезну сумку та ще й із собакою.

— Ну, але цього разу мусиш, — і перш ніж Тіна встигла мене зупинити, я простягнув руку і поплескав тата по плечі.

— Вибач, тату, чи не міг би ти зупинитися? Тіні потрібно, е-е, ну, знаєш.

— Та що ж це таке? — вибухнув тато. — Ми ж тільки півгодини тому вийшли з дому!

— Вибачте, — пробурмотіла Тіна, а тато з’їхав на узбіччя.

— Ти краще збігай за ті кущики, — порадила мама Тіні, яка відчиняла дверцята. — Хочеш, щоб я пішла з тобою?

— Ні, я сама, — відповіла Тіна.

— А навіщо тобі та сумка? Не треба її тягати.

— У мене там… — Тіні відібрало мову. Що вона мала сказати? їй нічого не спадало на думку.

— Туалетний папір! — швидко підказав я.

— Ти взяла з собою туалетний папір? — здивувалася мама. — Ти що, завжди так робиш?

— Так, — зніяковіла Тіна. — Моя мама не дозволяє мені нікуди йти без туалетного паперу. Про всяк випадок, — і вона поквапливо побігла за кущі.

Тато озирнувся й серйозно подивився на мене:

— Треворе, — сказав він, застережливо піднімаючи вгору палець. — Не одружуйся з нею. Дівчина, що носить із собою «про всяк випадок» туалетний папір, має бути трошки того, ну, знаєш, причмелена, куку на муню!

— Тату, це зовсім не моя дівчина, — сказав я йому у мільярдний раз.

А тим часом повернулася Тіна. Вона вмостилася на задньому сидінні, і ми поїхали далі.

Більше не було жодних проблем. Я думаю, що Стрілка заснула. Невдовзі ми вже приїхали на місце проведення ігор, пропхалися крізь людський натовп і сіли на свої місця на величезній арені.

Це було грандіозно! Арена стадіону була вщерть заповнена тисячами й тисячами глядачів. Нам пощастило, бо наші місця були в третьому ряді.

Одночасно розігрувалися медалі у багатьох видах програми, здебільшого серед бігунів на різні дистанції. Відбувалися забіги на сто метрів, двісті метрів, стартували бігуни на дистанції з бар’єрами, і було багато іншого. Нам було надзвичайно цікаво, і ми тішилися, як дурник цвяшком.

Аж ось настав час того виду програми, що його ми чекали найбільше. Починався забіг на 3000 метрів з перешкодами, і ви б почули, як заверещали ми, коли, оголошуючи учасників забігу, назвали ім’я Кріса! Це була фантастика. Єдиним недоліком було те, що всі ці крики й галас розбудили Стрілку, яка тепер відчайдушно намагалася вилізти з торби, тоді як ми з Тіною не менш відчайдушно намагалися втримати її. Ми не могли зовсім закрити сумку, бо тоді бідолашна собака не мала б чим дихати. Крім того, ми чекали, коли настане вирішальна мить. На щастя, вона була вже зовсім близько.

Спортсмени вишикувалися в одну лінію, і суддя дав команду: «На старт!». Пролунав постріл стартового пістолета, і бігуни зірвалися з місця. Вони розпочали перше з семи з половиною кіл дистанції. Кріс Оконджо й Азі Нума трималися спочатку всередині основної групи бігунів, але на п’ятому колі почали вириватися вперед. Ми підбадьорливо заревіли, коли повз нас пробіг Кріс.

— Крісе, давай! Ти зможеш!

Вони обидва бігли нога в ногу на протилежному кінці бігової доріжки. Виходили вже на шосте коло дистанції. Кріс почав відставати. Я бачив, яким напруженим стало його обличчя. Він мав такий виснажений вигляд! Азі все більше відривався від нього. Мало того, Кріса обігнало ще троє бігунів. Він уже був п’ятий і відставав ще більше. Це було жахливо.

Гіпноз місіс Акані продовжував свою чорну справу.

Настав час випускати на волю нашу секретну зброю.

— Пора, — прошепотів я Тіні. — Наступного разу, коли Кріс пробігатиме повз нас, ми вибігаємо вперед і перекидаємо Стрілку через огорожу.

— А це спрацює? — засумнівалася Тіна.

— Запізно ставити запитання. Це наш єдиний шанс. Ось біжить Кріс. Приготуйся! Вперед!

Ми з Тіною схопилися з місць і почали продиратися поміж здивованими глядачами, що сиділи попереду.

— Вибачте! Вибачте! Вибачте! Ой! Перепрошую! — бурмотів я, наступаючи людям на ноги, руки, плечі й голови, спотикаючись, заточуючись і вислуховуючи обурені вигуки.

— Ай!

— Геть!

— Де ти лізеш, йолопе!

Нарешті ми дісталися до огорожі й перекинули Стрілку прямо на бігову доріжку саме тоді, коли нас минали бігуни. Якусь мить Стрілка просто дивилася на них і на все довкола, а

1 ... 27 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах"