Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і в'язень Азкабану 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 90
Перейти на сторінку:
журися.

Зі зморшкуватих кутиків Геґрідових чорних, мов жуки, очей викотилися сльози. Він притулив до себе Гаррі й Рона і так їх стиснув, що аж затріщали кості.

- Мені здається, Геґріде, ти забагато випив, - рішуче сказала Герміона. Вона забрала зі столу кухоль і вийшла надвір, щоб усе вилити.

- Свята правда! - погодився Геґрід і відпустив з обіймів Гаррі й Рона, котрі, похитуючись, стали потирати ребра. Геґрід важко підвівся зі стільця і непевним кроком вийшов услід за Герміоною. Щось гучно шубовснуло у воду.

- Що він там робить? - стурбовано запитав Гаррі Герміону, що саме повернулася з порожнім кухлем.

- Запхав голову в діжку з водою, - пояснила вона.

Увійшов Геґрід, з його волосся й бороди капотіла вода.

- Уже легше, - він протер очі і потрусив головою, наче пес, забризкавши їх усіх. - Дуже файно, що ви до мене зайшли, я й справді...

Геґрід раптом затнувся і глянув на Гаррі, мовби щойно його побачив.

- А ЩО ЦЕ ТИ ТУТ РОБИШ, ГА? - він заревів так несподівано, що всі аж підскочили. - ГАРРІ, ТОБІ Ж НЕ МОЖНА ТУТ ГУЛЯТИ, КОЛИ СТЕМНІЄ! А ВИ?! ЯК ВИ ПОСМІЛИ ЙОГО ПУСТИТИ?! - Геґрід ступив до Гаррі, схопив його за руку і потяг до дверей.

- Пішли! - сказав він сердито. - Зараз я тебе відведу... І більше ніколи не приходи сюди... вечорами. Я цього не вартий!..

- РОЗДІЛ СЬОМИЙ -

Ховчику шафі

Мелфой з'явився в класі аж у четвер зранку, під час спільного з ґрифіндорцями уроку зілля й настійок. Він гордо зайшов у підвал з пов'язкою, що підтримувала його забинтовану праву руку, і поводився, як герой, що здобув перемогу в якійсь лютій битві.

- Ну як, Драко? - дурнувато всміхнулася Пенсі Паркінсон. - Дуже болить?

- О-о, так, - Мелфой зробив вигляд, що мужньо терпить біль. Але Гаррі помітив, як він підморгнув Кребові й Ґойлу, коли Пенсі відвернулася.

- Сідай уже, сідай, - ніби між іншим кинув професор Снейп.

Гаррі й Рон похмуро перезирнулися: якби запізнилися вони, Снейп одразу вигадав би їм якесь покарання. Але Мелфой міг не хвилюватися: Снейп був вихователем слизеринського гуртожитку і ставився до власних учнів значно прихильніше.

Сьогодні вони готували нову настійку - розчин для зменшування. Мелфой поставив свій казанець біля Гаррі й Рона, тож усі вони почали змішувати складники за одним столиком.

- Пане професоре, - сказав Мелфой, - я не можу розрізати ці корінці, бо в мене болить рука...

- Візлі, розріж Мелфоєві корінці, - навіть не глянувши на Рона, звелів Снейп.

Рон почервонів, як рак.

- Твоя рука давно здорова, - просичав він Мелфою.

- Карочє, Візлі, ти що, не чув - розріж мені корінці! - самовдоволено вишкірився Мелфой.

Рон схопив ножа, присунув до себе корінці і нашвидкуруч почикрижив їх на великі нерівні шматки.

- Пане професоре, - поскаржився Мелфой, - Візлі перепсував мої корінці.

Снейп підійшов, глянув, а тоді криво всміхнувся з-під свого довгого й масного чорного волосся.

- Візлі, поміняйся корінцями з Мелфоєм.

- Але ж, пане професоре!.. - Рон цілу чверть години потратив на розрізання своїх корінців.

- Негайно! - погрозливо проказав Снейп.

Рон підсунув до Мелфоя свої старанно нарізані корінці і знову взявся за ніж.

- Пане професоре, мені ще важко почистити цю зів'ялу фігу, - сказав Мелфой, ледве стримуючи єхидну посмішку.

- Поттере, почисть Мелфоєві фіґу! - з ненавистю зиркнув на Гаррі Снейп.

Гаррі хутко почистив фігу і мовчки жбурнув її Мелфоєві. Мелфой посміхнувся ще нахабніше.

- Як там ваш дружбан? - тихенько спитав Мелфой.

- Тебе це не стосується! - відрубав Рон, не підводячи голови.

- Карочє, я боюся, що Геґрідові не довго судилося бути вчителем, - з удаваним сумом сказав Мелфой. - Мій старий не дуже зрадів, що в мене травма...

- Якщо не заткнешся, Мелфою, то я тебе й справді травмую, - огризнувся Рон.

- ...він поскаржився опікунам школи... А ще Міністерству магії. У нього великі зв'язки... А з такою травмою... - він драматично зітхнув, - хтозна, чи моя рука взагалі колись заживе?

- То ось для чого ти розігруєш цю комедію! Хочеш, щоб вигнали Геґріда? - від гніву у Гаррі тремтіли руки, і він мимохіть обезголовив сушену гусінь.

- І для цього, Поттере, теж, - прошепотів Мелфой. - Але є й інші вигоди. Візлі, поріж мені гусінь.

Тим часом Невіл, як і завжди на уроках зілля й настійок, накликав на себе чергову біду. Жахливішого предмета для нього не існувало, а те, що він страшенно боявся Снейпа, тільки погіршувало справу. Його настійка замість яскраво-зеленої стала...

- Оранжева, Лонґботоме! - Снейп на очах у класу зачерпнув трохи настійки, а тоді повільно вилив її назад у казенець. - Оранжева. Скажи мені, хлопче, ти справді такий нетямущий?! Я ж виразно сказав: одна щуряча селезінка! І дві-три краплі п'явчиного соку? Що мені робити, Лонґботоме, щоб до тебе нарешті дійшло?

Невіл почервонів і затремтів. Здавалося, він ось-ось заплаче.

- Пане професоре, - попросила Герміона, - я могла б Невілові допомогти...

- Міс Ґрейнджер, я не просив вас висловитися, - холодно відрізав Снейп, і Герміона, як і Невіл, зашарілася. - Наприкінці уроку, Лонґботоме, дамо пару крапель цієї настійки твоїй жабці. Може, хоч після цього ти порозумнішаєш.

У Невіла від жаху аж забило дух.

- Герміоно, допоможи! - простогнав він.

Шеймус Фініґан попросив у Гаррі мідні терези.

- Ти чув, що пишуть у «Щоденному віщуні»? - спитав він. - Начебто хтось бачив Сіріуса Блека.

- Де? - миттю озвалися Гаррі й Рон.

На тому боці стола нашорошив вуха Мелфой.

- Зовсім недалечко звідси, - збуджено прошепотів Шеймус. - Його побачила якась маґелка. Звісно, вона нічого не допетрала: подумала, що то звичайний злочинець і подзвонила на гарячу лінію. Та коли туди прибули з Міністерства магії, за Блеком і слід прохолов.

- Зовсім недалечко звідси... - повторив Рон, багатозначно глянувши на Гаррі. І, помітивши, що Мелфой підслуховує, додав: - Що, Мелфою? Тобі ще чогось нарізати?

Але Мелфой, злісно блиснувши очима на Гаррі, нахилився й просичав:

- Гей, Поттер, хочеш сам зловити Блека?

- Авжеж, - недбало озвався Гаррі.

Тонкі Мелфоєві губи скривилися в посмішці.

- На твоєму місці, - тихо вимовив він, - я б давно уже щось робив.

1 ... 25 26 27 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і в'язень Азкабану», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану"