Читати книгу - "Псалтир українською мовою (Молитовник "З вірою і любов'ю")"

не призначив покаяння для праведного і прощення даєш не тим, що не згрішили, а призначив покаяння для мене, грішного, за все погане, чим я Тебе прогнівив. І ось я, наче без одягу, стою перед Тобою, Господи Серцевідче, сповідаючи гріхи мої, бо не можу очей підняти й побачити висоту небесну, згорблений під тягарем моїх гріхів. Молю Тебе: просвіти очі серця мого, дай мені сльози покаяння та нестримне бажання виправлення, щоб я з доброю надією та певністю перейшов до вічного життя, завжди хвалячи і благословлячи всесвяте ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас і на віки вічні. Амінь.

Кафизма одинадцята

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому Богу (поклін).

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого Бога (поклін).

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого (поклін).

Псалом 77

Повчання Асафа.

1 Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.

2 Відкрию в приповістках уста мої і розкажу загадки з-перед віків давніх.

3 Що ми чули і що взнали, і що батьки наші розповідали нам,

4 не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи родові майбутньому славу Господню й силу і чудеса Його, що Він створив.

5 Він дав свідчення в Якові і поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їх,

6 щоб знав рід майбутній — діти, що народяться,— і щоб у свій час і вони сповістили дітям своїм.

7 Щоб надію свою покладали на Бога і не забували діл Божих та додержували заповіді Його.

8 Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний та бунтівливий, рід несталий у серці своїм та невірний Богові духом своїм.

9 Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день бою.

10 Вони не додержали заповіту Божого, в законі Його не схотіли ходити.

11 Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.

12 Він перед очима батьків їх створив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.

13 Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.

14 Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.

15 Розсік камінь у пустині і напоїв їх, наче з великої безодні.

16 Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.

17 Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустині.

18 Випробовували Бога в серці своїм, вимагаючи поживи похотінню своєму.

19 Говорили проти Бога й казали: «Чи може нам Бог приготувати стіл у пустині?»

20 Ось Він ударив по каменю, і потекли води й полилися потоки. «Чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати і м’яса народові Своєму?»

21 Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова, і гнів зрушився на Ізраїля,

22 зате, що не вірили Богові і не надіялися на спасіння Його.

23 Він наказав хмарам і відчинив двері неба,

24 дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.

25 Хлібом ангельським живились люди, поживи послав їм до ситости.

26 Він підняв у небі вітер зі сходу і силою Своєю підняв вітер із півдня.

27 І, наче порох, сипав на них м’ясо птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.

28 Накидав їх серед табору їх коло наметів їх,

29 і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.

30 Але, коли ще не пройшла прихоть їх, коли ще м’ясо було на зубах їх,

31 гнів Божий прийшов на них і повбивав багатьох із них, і вибраних Ізраїля повалив.

32 Та й тоді вони не переставали грішити, і не вірили чудам Його.

33 І проминали дні їх у марноті і роки їх у тривозі.

34 Коли Він убивав їх, тоді вони шукали Його і повертались, і здосвітку благали Його,

35 і нагадували, що Бог — пристановище їх, і Бог Всевишній — Спаситель їх.

36 Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,

37 але серце їх не було праведне перед Ним, і заповіту Його вони не виконували.

38 Він же, Милосердний, прощав гріхи їх і не знищував їх; багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.

39 Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не вертається.

40 Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!

41 І знову випробовували Бога, і ображали Святого Ізраїлевого.

42 Не пам’ятали руки Його і дня, коли Він визволив їх від гнобителя,

43 коли явив їм ознаки Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.

44 Коли обернув ріки й потоки їх у кров, щоб не могли пити.

45 Наслав на них мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб гноїли їх.

46 Віддав гусені врожаї їх і ниви їх сарані.

47 Побив градом виногради їх і фігові дерева їх ожеледдю.

48 Великий град побив худобу їх, а отари овець попалила блискавка.

49 Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту — ангелів безжальних.

50 Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їх, а скотину їх віддав на загибель.

51 Поразив смертю кожного первістка в Єгипті, найкращі сили в наметах Хамових.

52 Тоді підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.

53 Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їх покрило море.

54 І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.

55 Прогнав народи перед лицем їх, землю розділив у володіння їм, і покоління Ізраїля оселив у наметах їх.

56 Але вони ще ображали та прогнівляли Бога Всевишнього і наказів Його не додержували.

57 Відступали і зраджували, як і батьки їх, ставали непевні, як лук зіпсований.

58 Прогнівляли Його висотами своїми та ідолами своїми накликали гнів Його.

59 Бачив це Господь і запалав гнів Його на Ізраїля.

60 Він відкинув скинію Силоамську, оселю Свою, що в ній оселився був між людьми,

61 і віддав у неволю силу їх, і славу їх у руки ворогів.

62 Віддав під меч народ Свій і занедбав насліддя Своє.

63 Юнаків їх пожер вогонь, і дівицям їх ніхто не заспівав весільних пісень.

64 Священики їх загинули від меча, і вдовиці їх