Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Повторення пройденого 📚 - Українською

Читати книгу - "Повторення пройденого"

226
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Повторення пройденого" автора Тамара Крюкова. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 46
Перейти на сторінку:
не час для дискусії. Судячи з тону класної керівниці, нічого гарного на нього не чекало. Присутність дівчаток бентежила, але в той же час вселяла спокій. Схоже, їх з Настею не розсекретили.

— Валентин Степанович у себе? — запитала Алевтина Вікторівна у секретарки швидше для проформи.

— Він вас чекає.

Перш ніж зайти до кабінету, Алевтина Вікторівна постукала.

Антон з німим питанням подивився на дівчаток, сподіваючись, що ті внесуть ясність в обстановку, але однокласниці, старанно відводячи очі, вервечкою продріботіли за вчителькою в кабінет. Заінтригований Антон пішов за ними.

Валентин Степанович сидів за масивним столом. Він підвів очі на відвідувачів, зупинив погляд на Антоні й докірливо промовив:

— Так-так. Знову правила порушуємо? Не встиг прийти до школи і вже встиг скрізь відзначитися. Що ж буде далі?

Розуміючи, що від нього чекають відповіді, Антон непевно пересмикнув плечима.

— Я просто пожартував. Чесно! Я не знав, що так вийде.

— А ти, виявляється, завзятий жартівник. Спочатку пожартував щодо жуйки, аж півшколи з уроку втекло. Тобі б задуматися про свою поведінку, а ти й далі жартуєш.

— Я більше не жартував, — похитав головою Антон, не розуміючи, куди хилить директор.

Він скоса кинув погляд на дівчаток, сподіваючись, що дістане підказку від них, але різкий окрик керівника школи змусив його виструнчитися.

— Ти на всі боки не оглядайся! Дивися на мене, коли я з тобою розмовляю!

— Я не розумію, що я такого зробив, — сказав Антон.

— Ти ще грубіяниш?! — роз'ярився директор. — Не розуміє він, овечка невинна. Я тобі мізки прочищу, блазню!

Валентин Степанович витягнув із шухляди рожевий пенал з Барбі і потряс ним у повітрі.

— Це твоє?

— Ні,— чесно відповів Антон.

Це була суща правда. Спочатку пенал належав Насті, а потім перейшов у власність щокатої, імені якої Антон так і не дізнався.

— А чиє? — спитав директор, свердлячи Антона поглядом.

Антон непевно знизав плечима, не розуміючи, до чого хилить керівник школи.

— Не хочеш говорити? Що ж! Надамо слово іншим.

Валентин Степанович повернувся до Лариски, і та охоче доповіла:

— Він цей пенал продав Тані Філіпенко.

— Значить, потураємо спекуляції? — спитав директор у щокатої.

Та втягнула голову в плечі, через що і так коротка шия зовсім зникла, і понуро покосилася на Лариску.

— Громова теж хотіла купити, але у неї грошей не вистачило.

— Неправда. Я тільки для цікавості питала, — заперечила Лариска.

— Ні, правда! Тобі не дісталося, тому і наябедничала, — зауважила Таня Філіпенко, не бажаючи брати весь тягар провини на себе.

— Облишмо розбір на потім, — владно обірвав їхню суперечку директор і знову звернувся до Антона: — Я тільки хочу дізнатися, як у тебе вистачило нахабства першого ж дня влаштувати в школі базар?

— Я ж нічого поганого не зробив, — захищався Антон, не розуміючи, чому через якийсь пенал треба збивати бучу. Попит породив пропозицію. Дівчата хотіли купити, він продати. І всі задоволені, крім Лариски, якій пенал не дістався.

На його подив, дорослі були іншої думки. Алевтина Вікторівна, не витримавши, гнівно вигукнула:

— Як тобі не сором! Тобі не спадало на думку, що брати гроші зі своїх товаришів — негарно.

— Але я ж не просто так узяв? Це чесний бізнес. Я їй — пенал, вона мені — гроші,— виправдувався Антон, так і не зрозумівши, у чому його звинувачують.

— У нього батько спекуляцією займається, — доповіла Лариска.

— Нічого не спекуляцією, а постачаннями імпортного одягу, — заперечив Антон.

— Він працює в торгпредстві? — поцікавився Валентин Степанович.

— Ні.

— А де ж? Наскільки я знаю, інші установи постачаннями з-за кордону не займаються?

— Він не в установі. Він сам по собі.

— Фарцовщик, — єхидно буркнула Лариска.

— Помовч, коли до тебе не звертаються, — осадила її Алевтина Вікторівна, а Валентин Степанович переконливо сказав:

— Значить, яблучко від яблуньки. І ти вирішив піти батьковим слідом. Так, Алевтино Вікторівно, випадок серйозний. Сподіваюся, ви розумієте, що з цим треба щось робити. Якщо ми спустимо з ока цього хлопчика, то наступний етап — це відділення міліції і колонія для малолітніх злочинців.

— Ми зробимо все можливе. Ми всім класом візьмемо його на поруки, — пообіцяла Алевтина Вікторівна.

Валентин Степанович наказав:

— Поверни гроші, і щоб я не чув ні про яку торгівлю.

1 ... 25 26 27 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повторення пройденого», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повторення пройденого"