Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Щаслива суперниця 📚 - Українською

Читати книгу - "Щаслива суперниця"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щаслива суперниця" автора Симона Вілар. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 92
Перейти на сторінку:
Але головне — ти залишився живий, і я хочу знову називати тебе другом.

Він простяг мені руку — але я барився.

Надто добре я знав Гуго, його підступність і вміння у всьому шукати зиску. Але який зиск йому від того, прихильний я до нього, чи ні? До того ж, Гуго Бігод — ворог Едгара Армстронга. А вороги графа Норфолкського — мої друзі.

І я потис простягнуту руку.

— Амінь.

Гуго з посмішкою знову обійняв мене.

Ми осушили кухлі, й він узявся розповідати, в яку халепу втрапили наші приятелі після того, як були оголошені поза законом за розпалення смути, як кому з них не поталанило, як їх кинули в катівню, де вони й донині.

Є й такі, хто зумів уникнути неприємностей. Він сам, приміром, або Герівей Брітто. Цей хитрий бретонець зміг втертися в довіру до самого Стефана Блуа, й королівський небіж не тільки замовив за нього слівце вінценосному дядечкові, але навіть узяв його до свого почту.

— Та й ти не животієш, сере Гуго, — зауважив я. — Я чув, що ти влаштувався в Саффолку, будуєш замок та, як і раніше, дозволяєш собі розважитися.

Я знову натякав на розбій, але тепер Гуго не насторожився. Схилився до мене та прошепотів:

— А ти, трубадуре, що про це думаєш? Волієш бренькати на лютні для своєї леді, чи не від того, щоб згадати, як гарячить кров веселий нічний набіг?

І я відповів:

— Не від того. Але якщо полювати, то на великого звіра. Наприклад, такого, як граф Норфолк.

Гуго зареготав.

— О, ще б пак! Прекрасні очі саксонки варті того, щоб відскіпатися від її коханця. Що ж, вип’ємо й за це.

Схоже він також знав, що зв’язок Гіти й Едгара відновився. І даремно я тішив себе сподіваннями, що моїй леді вдається зберігати в таємниці своє нове падіння.

Ми ще зсунули кухлі з приятелями Гуго. Їх було семеро, і всі виявилися веселими хлопцями. Посипалися жарти, рікою полився ель, і я немов повернувся у свою відчайдушну юність, де не було болю, туги й безмовної любові.

Однак і серед загальних веселощів Гуго не припиняв час від часу поглядати на двері харчевні.

— Ти на когось чекаєш?

— Незабаром довідаєшся. А поки… Агов, друзі, присягаюся шпорами Святого Георгія, цей хлопець співає не гірше за трубадурів із Аквітанії. Нехай хто-небудь принесе лютню, й побачите, що він осоромить кожного із цих жителів півдня.

Бозна-звідки з’явився інструмент. Чому б мені й не проспівати? Не повертатися ж до Утреда з його сумовитою ріднею…

Коли спорожнів черговий кухоль, я вдарив у струни:

Добре посидіти в застіллі. Бо зовні сніг і заметілі, нудьга та злість, гіркі нестатки. Нам це життя не до смаку. Часом запитують дівиці: Чом не вилазиш із пивниці? То я про користь всіх шинків Вам розкажу під лютні спів.

Мої слухачі, посміхаючись, присунулися ближче. Хвацький наспів розохотив їх, та її мене заразом.

Зібралися в харчевні гості. Цей п’є, а той — метає кості. Цей — глянь — уже продувся в пух, А у того — кошель розпух. Усе залежить від удачі! А як же може буть інакше?! Адже немає серед нас Ані мздоїмців, ні пролаз.

Навколо нашого столика почали збиратися завсідники. Дехто пританцьовував. Приятелі Гуго намагалися підспівувати, а один із них вловив ритм і спритно відбивав такт, постукуючи кухлем об кухоль.

П’ють чоловіки і жінки, Міський п’є люд і п’є сільський, П’ють і дурні, і мудреці, П’ють марнотратці і скупці. П’ють і черниця, і повія, Столітня баба, й та хмеліє. П’є і глухий старезний дід, — Добряче п’є весь білий світ!
1 ... 25 26 27 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щаслива суперниця», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щаслива суперниця"