Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Щаслива суперниця 📚 - Українською

Читати книгу - "Щаслива суперниця"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щаслива суперниця" автора Симона Вілар. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 92
Перейти на сторінку:

Раптом я відчув, як на моє плече лягла рука Гуго.

— Годі, Ральфе. Ти гарно потішив нас, але поки що досить.

Я підняв на нього здивований погляд, а слухачі невдоволено загаласували. Хтось гукнув, що виставить нам барило найкращого вина, яке знайдеться в хазяїна, якщо я потішу їх новою піснею, але рука Гуго, як і раніше, стискала моє плече, а його погляд був суворий.

— Досить, трубадуре.

Я відклав лютню, дивуючись, як швидко знову потрапив під вплив Гуго. Але ні образи, ні настороженості не було — тільки цікавість.

А за мить, коли невдоволені слухачі розбрелися, приятелі Гуго потіснилися, даючи місце за столом ще одному гостеві. Точніше, гості. Коли вона підняла каптур, що приховував її обличчя, я впізнав графиню Бертраду Норфолкську.

Я сторопів. Осяйна графиня пізнього вечора у вбогому шинку, в чоловічому одязі — грубих штанях, куртці з буйволячої шкіри та плащі з каптуром чоловічого крою!

— Рада впевнитися, що мистецтво, яке колись так мене чарувало, не згасло й досі, мій Ральфе.

Вона посміхнулася, не розтуляючи губів, і посмішка здалася мені напруженою. Так воно й було — леді Бертрада не очікувала побачити мене в товаристві своїх людей. А те, що всі вони були її людьми, я зрозумів відразу з того, як вони трималися з нею.

— Як ти поясниш це, Гуго? Звісно, я невимовно рада зустрічі з Ральфом де Бріяром, і вже тим більше, не в почті леді Гіти Вейк. Але ж ти з її людей, Ральфе?

Гуго дружньо обійняв мене за плечі.

— Відтепер він наш, міледі. Цей хлопець давно вже зрозумів, що його саксонська красуня дістанеться йому не раніше другого пришестя. У всякому разі, поки живий Едгар, — він понизив голос.

Я здригнувся.

То ось навіщо зібралися ці люди! І графиня з ними. Невже вона так люто ненавидить чоловіка, що готова зважитися не вбивство? Але ж і я бажаю його загибелі — а значить, я з ними.

Дивна річ — я зустрів Гуго відразу ж по тому, як звернувся з благанням до святого Едмунда.

Це правда, як і те, що я живий, а значить, у цій зустрічі — рука провидіння.

Здається, Бертрада розуміла, що діється в мене в душі. Схилилася через стіл, м’яко поклала руку на мої зчеплені в замок, побілілі від напруги пальці.

— Ми з тобою виявилися в однаковому становищі: я, дружина графа, й ти — людина, яку в Норфолку вже звикли вважати нареченим Гіти Вейк. Якби не повернувся Едгар так швидко зі Сходу, я б не здивувалась, коли б іще до Різдва леді з фенленду змінила ім’я на де Бріяр.

— Але ж вона ніколи не користувалася у вас пошаною, міледі, — сухо мовив я.

Бертрада якийсь час мовчки спостерігала, як осідає піна в кухлі з елем.

— А з якого дива мені було обсипати її милостями? Хіба я не відчувала болю, коли довідалась, що Гіта Вейк спала з Едгаром Армстронгом уже після того, як відбулися наші з ним заручини? Але куди гірше усвідомлювати, що вона, як і раніше, віднімає його в мене. Я ж не дурна й усе бачу.

Її голос затремтів.

— Його постійні зникнення ночами, його щасливий вигляд, балаканина челяді…. А головне — принизливі жалощі в очах у тих, хто знає мене та співчуває в моєму становищі. Нічого гіршого не придумати!

Бертрада притисла рукавичку до очей, промокаючи сльозу.

Я мовчав. О, мені теж було знайоме це кривдне співчуття челяді в Тауер Вейк. І навіть Гіти, яка користувалася моїми послугами, а по тому вирушала на побачення з чоловіком цієї жінки, що зараз плакала переді мною.

Гуго Бігод твердо мовив:

— Не треба сліз, Берт, радосте моя. Настане день — і ми помстимося за тебе. Цей сакс заплатить за все.

— Ти не розумієш, про що кажеш, Гуго. Цей сакс досить могутній, щоб чинити так, як йому заманеться. Він день у день топче мою честь і честь жінки, яку багато хто в Норфолку донині вважає нареченою Ральфа де Бріяра.

— Якби ви не були дружиною Едгара Норфолкського, — хрипко почав я, — мені б знайшлося, що сказати з цього приводу. Але ви його дружина, ви любите його…

— Я? — вона гидливо поморщилася. — Едгара Армстронга? Клянуся Пресвятою Дівою, були часи, коли я дійсно любила його. Настільки, що своєю волею зробила його зятем короля Англії та могутнім графом. Але що я отримала натомість? О ні, я ненавиджу й зневажаю його настільки, що готова власноруч розправитися з ним!

По моїй спині пробігло тремтіння.

— Спокійніше, Бертрадо, — швидко втрутився Гуго. — Не забувайте про обережність. Ви повинні пам’ятати, що Ральф одного разу вже виступив на захист графа. І навряд чи йому зрозумілі причини вашого гніву.

— Чому ж? Справедливість змушує мене стати на бік обдуреної та ображеної жінки. Більше того — двох жінок. І коли ви, міледі, кажете, що ладні розправитися з графом — розумію вас усією душею.

Її темні очі звузилися.

— Ти, Ральфе, напевне, був би радий, якби я позбулася Едгара. Загребла жар своїми руками, а ти б скористався плодами моїх зусиль.

1 ... 26 27 28 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щаслива суперниця», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щаслива суперниця"