Читати книгу - "Пастка для Бродського, Джулія Ромуш"

- Ну що, дівчинко, готова приголубити мій пекучий вогонь, потужний жезл? - Господи, мене всю трусить. Ні, ну треба ж було так жорстко потрапити?  

І тут він бере мою руку і кладе собі на пах... Оооо, а мої сни мене не обдурили - тут така зброя, що я правильно назвала його жезлом. Він просто величезний!Вадим зараз такий  збуджений, що я ризикую, ой, як ризикую...  

Він просовує свою руку мені під спідницю і так боляче стискає мою дупку, що я мимоволі скрикую і хапаюся другою рукою за його плечі.  

А потім розумію, що я вже у всю масажую молодшого Вадима Олександровича на всю довжину і, судячи з усього, він зараз кінчить.  

Він ще сильніше стискає мої сідниці й гарчить:  

- Ще раз одягнеш ці мотузки замість трусів, покараю по самі гланди! - Каже він і я відчуваю, як він весь напружився, а потім це його:  

- Ох, Лисенятко, як добре! - Здригається, з полегшенням видихає повітря.  

А я, користуючись моментом ступору, швидко підхоплюю свою сумку і вибігаю на сходи. Біжу до себе в офіс. Твою ж мати, Олеся він тільки що скінчив, практично у твою руку ... Ти що твориш???  

Ці твої "ні, на роботі не можна, не буду, зможу тримати себе в руках"
Ех, Олеся, Олеся...  

Але потім знаходжу собі виправдання — це все ці сни, в яких він мене має і раком, і боком і з наскоком. Ну ось яка пристойна дівчина витримає такий пресинг? Правильно — ніяка! Так що це все він винний, а я біла і пухнаста!!!  

- Ну ти даєш подруго! А головне в універі така скромниця, тихенька була. - Лялька сміється і тільки встигає витирати сльози. - А тут майже в груповушку потрапила. - Вона вже просто в істериці.  

Чорт, а я з усіма цими іграми "нужденних" спізнилася на цілих сорок хвилин!!! І Наталя Борисівна вичитувала мене так, що з її очей іскри летіли на всі боки. Врятувало тільки те, що я показала свої начерки готових двох комплектів для колекції, тож вона трохи змінила гнів на милість.  

Алінка вже починає гикати від сміху, коли я їй розповідаю про свого нового чорного дружка.  

- Боже, Олеся, хто б міг подумати, а з вигляду така ніжна теплична кульбабка. - Подруга нарешті трохи віддихалася і перестала гикати. - Ну ти мати даєш, ти доведеш мужика. Нащо так знущатися? Господиня, мати його, могутнього жезла?  

- Все, Лялька, припини! Ти знаєш як мені соромно? Адже думала, що сплю, і що наші ігри тривають.  

І що мені тепер робити? Та він трахне мене на першому ж повороті, після такого випадку.  

- Ой, та гаразд тобі! Добрий чоловік, що ти носом своїм крутиш? Від Дениски відмовилася, а він, між іншим, коли ти пішла додому, такі промови штовхав про тебе. Яка ти скромна, ніжна, мила жінка... Прям мрія його життя. Уявляю Дениску якби він сьогодні побачив фею своїх фантазій у цій груповушці.  

- Так, все, пішла у дупу, ану чеши звідси збоченка! - Випихаю подругу за двері, неможливо це більше слухати! 

- Слухаюся і виконую, господиня могутнього жезла! - Сміється і похрюкує подруга. Закриваю двері перед її носом.  

Дідько, ну от як тепер з кабінету виходити?  

На обід я йшла прям як агент 007. Повільно, постійно обертаючись і тряслася від страху потрапити Вадиму на очі.  

Але писець підкрався непомітно. У кафе, коли ми з Алінкою практично закінчили їсти, у мене залишався тільки банан, на який я вже націлила свої зубки. До нас за стіл підсідає Вадим.  

- Милі леді, згладите мою самотність? - Так ніжно муркоче мій сатана. Його муркотіння відбивається хвилею струму внизу мого живота і я просто угукаю у відповідь, спостерігаю за цією картиною.  

- Звичайно, Вадим Олександрович, ми завжди Вам раді. - З посмішкою до вух відбиває Лялька.  

- Дівчата, збираєтеся на корпоратив у суботу? - Запитує він ніби як у нас, а дивиться тільки на мене.  

- Звичайно, як же ми таке пропустимо? - Ох, Лялька, Лялька ...  

- Ще не вирішила, Вадим Олександрович, — кажу я. — Я новенька в колективі, нікого нормальним чином не знаю. Не впевнена, що мені буде там комфортно.  

- Олеся Ігорівна, Вам потрібно пізнати колектив і корпоратив найкраще для цього місце. - Так мило вимовляє Вадим, а у самого бісики в очах ритуальний танець біля багаття танцюють.  

- Вадиме Олександровичу, я беру її на себе, вона прийде. Я Вам обіцяю! — Муркоче Алінка.  

А я в цей момент починаю їсти банан, ну як їсти — я  просто беру його до рота, щоб відкусити й тут до мене доходить, як я виглядаю в цій ситуації. Витягую банан, але вже пізно - очі Вадима чорніють відразу, і він різко вибачається та вилітає з кафе.