Читати книгу - "Зграя, Лаванда Різ"

У цей день мені не можна було обслуговувати клієнтів, сьогодні з мене навряд чи вдалося б витягти привітну посмішку. Я знову відшукала свій шматочок дикого пляжу в щілині між двох скель. Час глибокого аналізу. Потрібно було все зважити, тому що у мене промайнула думка - втекти з міста, і на користь цієї думки було безліч чинників. На справді, мені не хотілося нікого вбивати, але правила були такі, щоб зайняти місце під сонцем, яке вже зайнято - потрібно вбити альфу. Цей таємничий ватажок, так жодного разу і не з'явився мені на очі, а ще він  був хоч і прийомним, але все ж таки батьком Тіма. Ще одна причина поїхати - бути подалі від Тіма, від цього неконтрольованого тяжіння. Неш вже тут, він відновить порядок, приструнить зграю. Влаштовувати спаринги з Алексом мені теж не дуже посміхалося. Але головна і основна причина була в тому, що я усвідомила, яку я представляю небезпека для Картерів, для людей, які не підозрюють про монстрів, яким я є сама і яких притягую до них. А значить, я повинна піти, щоб Пітер, Ед і малюк Джек повернулися в звичну колію людської сім'ї.

Тому рішення було прийнято, як би мені не було важко.

Повернувшись пізно вночі, я швидко зібрала в темряві свої нехитрі пожитки, схопила клітку з Пру і тихенько спустилася до машини. Ховатися, тікати і тікати я вміла як ніхто інший.

Фігура Едварда в світлі фар стала для мене цілковитою несподіванкою ... Розгублено вчепившись за кермо, я повернула ключ у запалюванні.

- Навіть не попрощаєшся? - крикнув він, заважаючи мені рушити з місця.

- Так буде краще для всіх, Ед, я перш за все роблю це заради вас, - проскиглила я, бо мене жахливо душило бажання залишитися.

Щосили Ед раптом вдарив кулаком по капоту авто.

- Чому ти злякалася, Нікі ?! - закричав він, підриваючи нічну тишу. - Ти думаєш про себе, а не про нас! Запитай у мене, хочу я цього чи ні? Я знаю, що щось відбувається, і що ти не можеш поки багато чого пояснити, але я так само впевнений, що пізніше ти все розкажеш. А ще Ніки - ти краще, що сталося з нами останнім часом. Не роби цього. Не кидай нас, після всього сказаного тобою, ти вже не можеш цього зробити!

Двигун довелося заглушити. Едвард підійшов і відкрив дверцята, простягнувши мені руку. Щирий, сміливий, ... закоханий. Бій скінчився моєї капітуляцією. Я дійсно вже не зможу без них.

Вибравшись з машини, я повисла у нього на шиї. Хотілося розплакатися. Сила Едварда була в його добрій шляхетній  душі, в його непохитній вірі, в його здатності вселяти надію однією лише щирою посмішкою. Але я відчула, що ми були не самі. Що недалеко, зачаївшись в темряві, за нами спостерігав Тім.

«І цей тут. Цікаво, а він би став мене зупиняти?»

- Ед , якщо я залишуся, хто-небудь обов'язково загине, а я цього не хочу.

- А ми цього не допустимо, - авторитетно заявив Ед, погладжуючи мене по волоссю. - Підемо. Завтра все буде інакше.

І мені захотілося в це повірити, відштовхнутися від реальності і хоч ненадовго допустити варіант існування якоїсь утопії.

 Ми з Едом домовилися вибратися куди-небудь після восьмої, і наш вибір припав на боулінг клуб.

Було весело - я збивала кеглі кожен раз, Ед через один, а то й через три, незмінно повторюючи при цьому, що він мені піддається.

Як водиться в будь-якому боулінг клубі був свій бар, і наших веселощів  трохи поменшало, коли в районі цього самого бару був помічений Тім Пайк своєю неповторною персоною. Звичайно, ми з Едом все одно продовжували заливисто реготати, вдаючи, що абсолютно його не помічаємо, хоча ігнорувати мій ідентифікаційний магніт - особисто мені було складно. Потрібно мати нелюдську витримку, щоб не звертати уваги на чоловіка, якого бажаєш найбільше у світі. Вульфени ніколи особливо не заморочуються зі стадією притирання, і тільки у мене все вже автоматично ускладнювалося.

Бета сьогодні з'явився не один, з ним приперлися хлопці з його зграї, для яких ми з Едом одразу стали об'єктом пильної уваги. Але коли в клуб припхалися ще й Неш з Алексом - навіть прикидатися перехотілося.

- Прокляття, вони що роблять це навмисне? - пробурчав Ед , прискіпливо підбираючи для себе кулю. - Вони точно стежать за тобою, Нікі.

- Не дамо їм зіпсувати наш вечір, - і тим не менш, я стала прислухатися до їхньої розмови. До слова слух напружувати не доводилося, і Тім і Алекс, розмовляли на підвищених тонах, але саме Тім провокував бійку.

- Вау, солодка парочка! Він і воно завітали. Як ся маєте в своєму відокремленому гніздечку під лісом? Ніколи ще не бачив разом продажного мисливця та його ручного альфу. Він тебе щовечора вигулює? - грубив бета з видом самогубця.

- Пащу заткни, поки ти не змусив мене назавжди позбавити місто від проблем, - прогарчав Алекс, зачеплений тоном.

- Та ти гониш чувак, це ти вдерся до нас, а не ми до тебе, і те що ти досі носиш свою голову на плечах - це всього лише питання часу, - уїдливо протягнув йому Тім, посміхнувшись.

- Ти мені чи що її знесеш або твій старий татусь?

- Ого-го скільки зарозумілості у цього альфи! Мабуть цим компенсуєш розмір в штанях? Посередній кобель вирішив пограти м'язами? Такими як ти зоопарки можна забивати, але ось таких як я - одиниці. Набагато легше зустріти гея мисливця або дівчину альфу.