Читати книгу - "Ми - дракони, Тала Тоцка"

Рассел Северін простягнув їй руки, вона сміливо притиснула до його долонь свої, і м'які стрічки обвилися навколо їх зап'ясть. Метр Северін здавався блідим, точнісінько як матуся Тона. Магістр Івлон зашепотів заклинання, в пальцях девіна почало розгоратися світіння, але раптово він піднявся над підлогою, вигнувся дугою зі страшним хрипом, вирвав руки з шовкових пут і... запалав.

Його одяг загорівся, спалахнуло волосся, в залі закричали, а Івейна закрила долонями обличчя. На девіна накинулися відразу кілька людей, намагаючись збити полум'я, а Іві в жаху дивилася на свої долоні. Вони сяяли. Вона сяяла вся, від пальців на ногах до кінчиків волосся, що розсипалися по плечах. І це не було іскристе приглушене світло, це було справжнісіньке світіння кольору помаранчевого полум'я. Вогняне.

Магістр Івлон схаменувся і вигукнув заклинання-заборонення, світіння згасло, Івейна зразу ж кинулася до лежачого на підлозі Рассела, але її вже випередив принц Ейнар, з іншого кінця залу поспішали інші девіни. Вогонь загасили вчасно, але все ж Северін встиг отримати опіки і зараз лежав у безпам'ятстві.

— Рас, — принц мало не плакав і окидав безпорадним поглядом бездиханного девіна, — отямся, Расе. Ну що ж ти!

— Він живий, Ейнаре, не хвилюйся, я вилікую його, — Івейна уважно оглядала рани, — шкіра не обвуглена, а отже опіки поверхневі, він швидко видужає.

— Що це було, Ів, — трохи чутно запитав її Ейнар, нахиляючись над Расселом.

— Не знаю — так само тихо відповіла Івейна, теж нахиляючись ближче. Тепер пасмо його волосся торкнулася обличчя Ів, і вона на мить завмерла, боячись ворухнутися.

— Зате я знаю, — Ейнар піднявся з колін і потягнув її за руку. — Сенаріна Івейна Верон, будьте люб'язні, дозвольте назвати вас своєю обраною, — він схаменувся, відпустив її руку і знову простягнув свою.

Рассела Северіна в цей час дбайливо переклали на полотняне покривало і з великими пересторогами забрали в лікарські покої. Івейна подивилася на Ейнара, окинула поглядом гостьову ложу, потім перевела погляд на королівську пару, яка застигла на троні і, завівши за вухо густе пасмо, подала принцу свою долоню.

— Відведи мене до Рассела, Ейнаре, — одними губами промовила Івейна і покосилася на свою долоню, брудну від кіптяви — я що, вся така?

— Гірше, Ів, — також беззвучно відповів Ейнар, — ти справжнісінький сажотрус.

Тільки зараз вона зрозуміла, що не схилилася до підлоги перед принцом, а той не поцілував їй руку, але він сам тягнув її в бік лікарських покоїв. І перед самим виходом почула, як їй в спину метнулося шипляче:

— Потвора!

Івейна здригнулася, рука в руці Ейнара теж здригнулася, їй раптом захотілося, щоб він стиснув її пальці, щоб підбадьорив, і це хоч трохи втішило б її, але той продовжував байдуже крокувати поруч, і вона схопилася іншою рукою за амулет.

— До речі — покосився принц на камінь — хотів запитати. Навіщо ти повісила на себе цю каменюку, Ів? Та ще й на такій пошарпаній мотузці? Ти б зняла його, ти ж все-таки тепер моя обрана.

Їй здалося, чи він вимовив це слово через силу? Але вони вже дійшли до лікарських покоїв, Іві відібрала у Ейнара руку і першою вбігла всередину.