Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Як я стала королевою, Ольга Обська 📚 - Українською

Читати книгу - "Як я стала королевою, Ольга Обська"

193
0
26.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Як я стала королевою" автора Ольга Обська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Як я стала королевою, Ольга Обська» була написана автором - Ольга Обська, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Фентезі".
Поділитися книгою "Як я стала королевою, Ольга Обська" в соціальних мережах: 

"Як я стала королевою" від Ольги Обської - це захоплююча історія про шлях до успіху і самопізнання. Головна героїня книги, заздрісна до блискучого життя інших, змушена зіткнутися зі своїми внутрішніми демонами і вирішити, чи вона готова боротися за свої мрії. Це розповідь про відвагу, самопожертву та важливість віри у себе.

Ольга Обська - відома українська письменниця, яка вже давно завоювала серця читачів своїми творами. Вона народилася і виростила в Україні, і з дитинства мріяла стати письменницею. Завдяки своїй наполегливості та таланту вона досягла успіху і стала автором численних популярних книг, які люблять читачі різних поколінь.

ReadUkrainianBooks.com - це не лише сайт, де можна знайти різноманітні твори українських письменників, а й важливий ресурс для підтримки української літератури. Читання українських книг - це не лише розвага, але й спосіб зберегти та підтримати національну культуру та мову. На сайті вас чекає великий вибір творів різних жанрів, які дарують нові емоції та враження, а також допомагають розширювати світогляд та розвивати мовні навички.


Читати ще книги автора Ольги Обська на нашому сайті:

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 109
Перейти на сторінку:
Розділ 1. Анітрохи не схожий

Щось недобре коїлося в Парлеанському королівстві. Ой, недобре. Одруження короля відбулося, як і велить традиція, у цілковитому таїнстві в замку Вічного Туману. Але з того часу минуло вже три дні, а нова королева так і не вийшла до народу. Її вітальний виступ перед вірнопідданими все переносився і переносився.

Такого ще ніколи не траплялося. Ніхто не знав, що відбувається. Ніхто, крім двох людей: молодого короля Еміліо Бруно та придворного лікаря Жанкарло.

— Настав час її розбудити, — Еміліо схилився над юним прекрасним обличчям королеви.

Його губи розтягнулися в задоволеній усмішці. Як же спритно він все провернув. Але зарано король тішився. Він і не уявляв, який головний біль нажив собі в особі цієї молодої прекрасної істоти.

 

 

Аліса прокинулася від того, що хтось трусить її за плече.

— Люба, настав час приступати до виконання королівських обов'язків.

Більш безглуздою фразою її ще не будили.

— Що? — вона ледве розліпила повіки.

Перше, що побачила, — білозубу чоловічу посмішку. Не найгірше, з чого може починатися ранок, але звідки вона взагалі взялася? Інтуїція підказувала, що її тут не повинно бути.

Посмішка належала гарячому брюнету, красеню-італійцю. З чого Аліса вирішила, що володар хвилястого темного волосся і нахабних темних очей — італієць, важко пояснити, але вона фізично відчувала, що в ньому тече гаряча південна кров.

— Моя королево, твої вірнопіддані чекають на твою вітальну промову вже три дні.

— Мої хто?

Нахабник, що пробрався в кімнату Аліси, давно заслужив добрячого ляпаса за свій дурний розіграш, і досі не отримав на горіхи лише тому, що Аліса після сну відчувала деяку слабкість. Їй довелося докласти достатньо великих зусиль щоб сісти в ліжку, і лише коли вона прийняла напіввертикальне положення, її мозок, що нарешті прокинувся, виявив дивну річ — ліжко було занадто великим. Просто таки величезним — королівських розмірів.

Цей факт змусив Алісу новими очима просканувати кімнату та італійця. Італієць, паскуда, залишався все таким же усміхненим палким красенем, якого хотілося прибити, а от кімната, на жаль, викликала зовсім інші почуття — розгубленість, оскільки кімнату Аліса зовсім не впізнавала.

Її погляд уперся в напівкруглу стіну з високими вікнами, заштореними рожевою та сірою парчею. З парчі він перекочував на секретер із різьбленого сіро-рожевого дерева і з безнадійним подивом обстежив комод, що аж кричав своєю сіро-рожевою вишуканістю. Овва, оце так! Де це Аліса?

— Де я? — запитала вона в італійця.

— Зараз у столиці, у Флорижі, але незабаром нам треба буде їхати.

Аліса припечатала темноокого важким поглядом. Що за нісенітниці він верзе?! Рука інстинктивно потягнулася до однієї з подушок, яких на ліжку було з десяток.

— Не турбуйся, люба, — італієць завбачливо відступив на крок, — скоро ти все згадаєш.

Згадати не завадило б. Аліса виразно відчувала, що в її пам'яті утворилася величезна біла пляма розміром мінімум кілька годин. Начебто сьогоднішній день почався як завжди — зранку вона на велосипеді вирушила в універ. Пари пройшли доволі мирно. А що далі? Увечері намічалася грандіозна студентська вечірка. Початок цієї вечірки вона ще хоч якось пам'ятала. А потім — провал.

І поки пам'ять болісно намагалася відновити події, Аліса почала роздивлятися італійця. Вона мимоволі звернула увагу на контраст між смаглявою шкірою та білою сорочкою, на широкі груди та потужні плечі. У ньому було стільки південної гарячої харизми, стільки чарівності та позитивної сексуальної енергії, що вона одразу зарахувала його до розряду небезпечних. І хоч поки він не зробив нічого поганого, Аліса вирішила заздалегідь вважати його винним у тому, що з нею відбувається щось дивне.

І все ж таки, хотілося б знати, що саме з нею відбувається. Галюцинації?

— Жанкарло, починай, — італієць звернувся до когось у дальньому кутку кімнати.

Виявляється, весь цей час тут був ще хтось. З півтемряви на світло вийшов чоловік середнього віку з шикарною кучерявою шевелюрою. Бабуся Аліси з приводу кольору його волосся сказала б "сіль з перцем" — чорне з просіддю. Вона вважала, що мудрість приходить до чоловіків у тому віці, коли їхні скроні починають бути сріблястими від сивини. Хотілося вірити, що бабуся мала рацію — новоявлений чоловік виявиться мудрим і зможе пояснити все безумство того, що відбувається.

— Я придворний лікар, Жанкарло, — представився він. — Я подбаю, щоб ви пригадали, як опинилися у нашому королівстві.

Які надзвичайні в Аліси галюцинації — королівство??! Мабуть, вона перечитала історичні романи. Останнім часом її дуже захопила історія пізнього середньовіччя. Ось їй і ввижаються королівські інтер'єри та чоловіки в одязі, далекому від того, який носять у наші дні.

— Ви придворний лікар? — перепитала Аліса.

Безглуздо, звичайно, розмовляти з галюцинаціями, але як їх позбутися, вона поки не знала, тому їй нічого не залишалося, окрім як встановити з ними контакт.

— Вже тридцять років служу королівській родині на цій посаді, — сивочолий схилив кучеряву голову.

Аліса придивилася до нього уважніше. Статний, підтягнутий, з цілком аристократичними рисами обличчя, він вселяв би довіру, якби не його живі, розумні, але абсолютно лукаві очі. Людина з такою зовнішністю може бути вірним другом, а може і обдурити.

Одне Аліса про нього могла сказати точно — він не бідний. Це відчувалося у одязі. Темно-зелений камзол з приємним оксамитовим відливом, світло-зелена сорочка з шикарним мереживним жабо — все виглядало статусно, і головне — позолочений годинник на ланцюжку, який виднівся у нагрудній кишені. За часів пізнього середньовіччя це була дуже дорога річ. Отже, щодо своєї посади, він, можливо, не збрехав — справді служить при дворі лікарем.

— Жанкарло, продовжуй, — кивнув йому італієць. — У нас обмаль часу.

А от цікаво, яка посада у південного красеня? Він одягнений скромніше. Біла сорочка дуже личила його смаглявій усміхненій фізіономії, але була позбавлена і жабо, і мережива, і вишивки. Напевно, це помічник лікаря чи аптекар.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 109
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як я стала королевою, Ольга Обська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Як я стала королевою, Ольга Обська"