Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

Звісно, на ринку інфобізнесу є й реальні фахівці, а не тільки пройдисвіти. Однак питома маса хибно-компетентних спеціалістів така велика, що це позначається на всіх, хто працює на цьому ринку. «Не подумай, я не інфобізнесмен якийсь» — цю фразу нині часто вживають під час першого знайомства з багатьма представниками сфери послуг.

Вагомий напрямок в інфобізнесі, що потужно впливає на інфікування вірусами і на руйнування імунітету, — псевдопсихологи. Це дуже широке поняття, і розмах їхньої спеціалізації величезний — від просто психологів-аматорів до чарівників, відьом, екстрасенсів. У цьому разі діє просте правило: що більше насущних проблем у людей, то дужче множиться і процвітає індустрія лікарів душ і провісників доль. Одразу зауважу, що в цій сфері теж є професіонали, але їх одиниці, а ринок налічує сотні тисяч.

В аналогову еру псевдопсихологи не брали участі в інфополі, фокусуючись на сарафанному радіо та індивідуальній роботі. Утім інтернет дав їм доступ до кожної людини. Величезний попит сформував величезну пропозицію, а канали інформації цим скористалися і взялися його задовольняти. Згадайте, приміром, кількість сезонів «Шоу екстрасенсів» і його рейтинги.

У цифрову еру вони освоїли інструменти інфобізнесу і стали тиражувати свої «таблетки». Найуспішніші відкривають свої школи і вибудовують повноцінні інформаційні піраміди.

Внесок псевдопсихологів у вірусмейкерство простий: вони підживлюють середовище, отупляють мозок і, посилюючи депресію, дають помилкові надії.

Внесок псевдопсихологів у вірусмейкерство простий: вони підживлюють середовище, отупляють мозок і, посилюючи депресію, дають помилкові надії. Так, вони не ЗМІ. Та їхній вплив на інформаційне поле дуже потужний і співмірний із засобами масової інформації.

# 8. Створю свій бренд і монетизуватиму його

В Укрнеті працює близько 100 000 лідерів громадської думки. Тільки 10 000 реально впливають на інформаційне поле. З них не більше 3000 — суспільно-політичні.

Лідери громадської думки беруть свій початок з перших років розвитку блогінгу — тобто з нульових. Проте як інститут вони почали формуватися з моменту монетизації свого впливу — починаючи з 2010-х.

Першими їх для інфікування почали використовувати політики. Лідери громадської думки підкріплювали думки спікерів, тематика підтримки залежала від їхньої спеціалізації.

У перших лідерів громадської думки поєднувалися і професіоналізм, і вміння писати/говорити так, як потрібно замовнику і як почує аудиторія. З огляду на це і на той факт, що суспільство прагло орієнтуватися в інформпросторі, вони мали великий успіх. Утім кількість їх сягала десятків.

Дефіцит почали доповнювати «перші, хто зорієнтувався». До початку 2010-х на ринок вже почали стікатися експерти, у яких ключовою компетенцією було говорити зрозумілою для аудиторії мовою. Професіоналізму бракувало, його компенсували темники.

Як наслідок, дуже швидко стало зрозуміло, хто чий. Джерела стали «фарбуватися». У цьому разі вони й нівелювали би своє існування в інформаційному полі, якби не події 2013–2015 рр. Тоді їхні ряди поповнили представники громадянського суспільства — активні учасники війни, волонтери та інші. Це розбавило ситуацію, та й «забарвлення» у всіх було плюс-мінус одне.

Новий виток роботи з цим сегментом дала попередня українська влада, яка першою сформувала широкий пул постійно діючих лідерів громадської думки, які працювали за темниками. Це дало поштовх ринку консолідуватися в пули і довгостроково працювати з одним або кількома замовниками. При цьому приклад швидкої популярності блогерів на революції і війні стимулював багатьох молодих і/або старожилів цієї професії стати експертами у всьому.

До 2016 року інформаційне поле чітко формувалося зверху вниз. Спікери/експерти вкидали інформацію, далі вона тиражувалася і масштабувалася.

До 2016 року інформаційне поле чітко формувалося зверху вниз. Спікери/експерти вкидали інформацію, далі вона тиражувалася і масштабувалася. Вони ж виконували функцію флагманів, працюючи за сценарієм захисту. Проте як учасники багатьох скандалів і з огляду на незграбність їхньої роботи (наприклад, шаблонність текстів), багато хто з них дискредитував і себе, і загалом інститут лідерів громадської думки.

Наразі суспільно-політичні лідери громадської думки перебувають у періоді трансформації:

— мультиканальної;

— уваги до контенту;

— у середньому два формати — текст і відео;

— поглиблення реальної експертизи та фокусування на окремих темах.

# 9. Зальотні

Мабуть, це найпоширеніший і один із найшкідливіших сегментів. Їхня суть проста — помста. Боротьба з конкурентами, колишніми коханцями, дружинами, чоловіками, партнерами. Цей список можна продовжувати безкінечно.

Як я вже неодноразово говорила, поріг входу на ринок інформаційних вірусів зараз украй низький. Кожен, у кого є 1000 доларів, а чи й менше, може зіпсувати життя іншому.

Цей сегмент продукує комічні, непрофесійні, неефективні віруси. Проте їх дуже багато, і вони завалюють інформаційний простір, посилюють інформаційний шум і тиснуть на імунітет. Боротися з ними вкрай важко. Як в анекдоті: «Який ворог найнебезпечніший? — Дурень. Його дії неможливо передбачити».

3.3. Хто створює iнформацiйнi вiруси

Ринок Підрядників дуже неоднорідний і неструктурований, та найголовніше — немає стандартів. Цей ринок значимо відрізняється від рекламного.

Найорганізованіша частина ринку — класичні піар-агентства. Більшість з них вже адаптувалася до цифрової ери, взявши на озброєння всі інструменти. Однак і в них метрики і KPI тільки в процесі вироблення. Їхніми послугами користується переважно бізнес. З вірусмейкерами їм складно знаходити спільну мову — з кейсами глибокого кризового характеру «на вчора» не хочуть або не можуть зв’язуватися.

Частково задіяні в інформаційних вірусах класичні діджитал-агентства. Вони проводять рекламні кампанії для вірусмейкерів, але жодним чином не впливають на контент, працюючи тільки інструментами. Для них ці проекти радше виняток, ніж правило.

При цьому SMM-агентства повністю модифікувалися для рин­­ку вірусмейкерів і є їхнім окремим сегментом.

Решта ринку сформувалася саме під вірусмейкерів і орієнтована на обслуговування їхніх специфічних завдань. Загалом можна виділити шість великих блоків.

Блок # 1: Консультанти

Стратеги, технологи, політологи, аналітики та інші індивідуальні чи групи фахівців, які надають інтелектуальні послуги. Власне, вони і є ідеологами суті та схеми вірусу.

Не потрібно плутати цей сегмент з «головами, що говорять» — лідерами громадської думки, які ходять від одного ефіру до іншого ефіру. Хоча консультанти теж з’являються в ефірах, проте у них все ж тіньова спеціалізація, а публічність — радше виняток.

Блок # 2: Результатоголіки

Блок робочих конячок, які, власне, і реалізують більшу частину всього, що задумали стратеги.

1) Медіакілери — це гіпертрофована форма лідерів громадської думки чи комунікаційників, які спеціалізуються тільки на знищенні конкретного об’єкта. Вони продукують скандальний і регулярний контент, який підкріплюють зливами і «розслідуваннями». Дуже емоційні і говорять максимально простими словами. Часто мімікрують і позиціонують себе як журналісти, хоча зазвичай ними не є. Харизма, системність і скандальний контент дають їм змогу збирати велику аудиторію і залучати її в кожне повідомлення. Багато хто з них по праву конкурують з основними ЗМІ.

2) Інструменталісти — найширший за спеціалізацією сегмент. У ньому зосереджені агентства і групи, які вузько спеціалізуються на одному-двох інструментах і надають тільки їх. Проте їхня робота складна і слабо копіюється іншими представниками ринку. Основні інструменти:

• Ботруми — володіють і управляють віртуальними акаунтами різної якості. Зазвичай мають автоматичний інструментарій з управління акаунтами: постинг, прокачування (ведення сторінки бота), коментування, лайкінг тощо. Також надають послуги віртуальних лідерів громадської думки.

• Бан акаунтів у соціальних мережах.

• SEO — формують потрібну видачу в пошукових системах та інших каналах по всіх об’єктах маніпуляції.